Дев'ятий округ (District 9)

Режисер: Нейл Бломкамп
Сценарій: Нейл Бломкамп, Террі Тетчелл
Актори: Джейсон Коуп, Шарлто Коплі
Виробництво студії: Key Creatives, QED International, WingNut Films (США)
Рейтинг (в США): R
Прем'єра в світі: 14.08.2009
Прем'єра в Україні: 27.08.2009
Кінопрокатник в Україні: B&H

Знятий на основі короткометражної стрічки "Вижити в Йобурзі" фільм розповідає про позаземних біженців, які висадились в Йоганесбурзі, у відомій своєю історією Південно-Африканській республіці і невдовзі стали об'єктами нового апартеїду - цього разу не "білих" проти "чорних", а "землян" проти "нелюдів".

Уявіть, що одного дня на ваш город сідає інопланетний корабель, з якого, мов горох, сиплються комахоподібні прибульці. Вони не суперінтелектуальні генії з кінострічок, і не страшні кровожерні монстри з фантастичних книжок - вони такі самі стадні створіння, які застрягли на вашій планеті - просто іншої зовнішності. Якийсь час це, мабуть, буде дивина для людей, але пройде рік, два, десять - і до них звикнете і ви, і ваші сусіди. Незвичайні, чужі одне одному суспільства рано чи пізно налагодять звичайні зв'язки - в першу чергу, звісно, торгівельні та офіційні, потім, можливо, і культурні. Одним словом - звичайна історія, яка нічим не відрізняється від зустрічі двох народів в прадавньому минулому, коли людські племена відділяли одне від одного сотні кілометрів - з конфліктами, ксенофобією, злочинами, а подекуди і дружбою, сильні так само будуть пригноблювати слабких, а хитрі будуть торгувати потрібним обом сторонам товаром. Творець "Дев'ятого округу" Ніл Бломкамп знайомий з таким конфліктом культур не по фільмам і книжкам. Він народився наприкінці сімдесятих в країні, яка і досі є чудовим зразком такої проблеми - Південно-Африканській республіці. Всього двадцять років тому в ній офіційною політикою була расова сегрегація, але від її зміни краще не стало - просто ті, кого раніше пригноблювали, стали гнобити своїх колишніх володарів у відповідь. Саме після того, як апартеід було знищено, а до влади прийшла негритянська більшість, з ПАР почалася масова міграція жителів з білою шкірою, яким відтепер стало досить небезпечно перебувати на рівних правах зі своїми колишніми рабами, багато кому з яких нетерпілося помститися за всі минулі роки.

Ніл, як і його більш відома співвітчизниця Шарліз Терон, залишив рідну країну в шістнадцять років саме в цей період, переїхавши з батьками до Канади. Тільки якщо Шарліз, як симпатична дівчинка, почала доросле життя з кар'єри моделі, то Ніл, як типовий сучасний хлопець, марив комп'ютерними спецефектами в кінематографії. Перший досвід він набув ще на батьківщині, співпрацюючи з місцевими кінокомпаніями та акторами, а вже коли закінчив Ванкуверську школу візуальних мистецтв - більш серйозна робота не забарилася. Спочатку він набивав руку на рекламних роликах - зокрема його танцюючий трансформер Citroen С4 не лише побував і на українському телебаченні, а й потрапив до рекламного конкурсу "Канських левів". Та цього Нілу було мало - він зняв трисерійний любительський серіал "Landfall" за мотивами популярної комп''ютерної іграшки Halo, та ще й настільки вдало, що компанія-власник доручила йому зняти повнометражну кіноадаптацію. Щоправда через різні причини цей проект було заморожено, але під час роботи над ним Бломкамп познайомився з самим Пітером Джексоном, якому була добре знайома ситуація, коли хочеться зробити щось велике, а обставини постійно заважають - про нього самого ніхто в світі не знав, поки йому теж не дали шанс і не поставили працювати над "Володарем перснів". І саме Пітер, зрештою, допоміг молодому "техніку" з фінансуванням повнометражної версії ще одного його любительського проекту "Вижити в Йобурзі" - про інопланетян, які висадились в ПАР і опинились ще в гіршій ситуації, аніж колись негри за володарювання білих.

Як відомо, успіху можна добитись двома шляхами - або вродженою геніальністю, або важкою роботою. У Ніла за плечима чималий досвід технічної роботи, але в тому, як він використав нещасних, за голлівудськими мірками, тридцять мільйонів доларів фінансування, проглядається і чимала доля геніальності. В одній кінострічці він примудрився ідеально змішати трилер, з вітальним реверансом Девіду Кроненбергу з його геніальною "Мухою", фантастику і драму. Причому все це зроблено настільки збалансовано і якісно, що дивуєшся - на цій доріжці ковзалися і падали видатні гранди, а новачок взяв і одним махом усіх здолав. І якщо з фантастичною частиною ще все більш-менш зрозуміло - у Бломкампа справді вже досить великий досвід роботи над подібними проектами, в тому числі в одній команді з метрами на зразок автора "Термінатора" Джеймса Камерона, то щодо інших складових фільму були сумніви - історія кіно знає вже не одну спробу технічних спеціалістів сісти в режисерське крісло, але практично усі вони були недоладними з усіх сторін, окрім тої, на якій спеціалізувався автор. Але Ніл справді або геній, або дуже гарний і старанний учень. Трилерна частина сюжету не виливає на глядача відра крові з центнерами відрубаних кінцівок, як це роблять сучасні фільми жахів - глядачу за класичними напівзабутими канонами дається можливість самому домислити найстрашніше за допомогою натяків. Моторошна атмосфера вміло нагнітається першою третиною фільму за допомогою стилю, якому на великий екран проклав фільм "Монстро" - зйомки родичів та знайомих головного героя Вікуса ван де Мерве, інтерв'ю з ним самим, репортаж з місця виселення прибульців не лише дають чудову можливість глядачу за допомогою своєрідного стилю відчути себе свідком реальних подій, а й змушують включати мізки, намагаючись здогадатись, що ж такого таємничого сталося в дев'ятому окрузі. Щойно доводиться розкрити головну сюжетну загадку,  як "псевдодокументальний" трилер плавно трансформується в драму, яка розповідає вже про самого Вікуса, показуючи його поступове моральну трансформацію зі звичайного землянина, нетерпимого до тупих і бридких "креветок", які живуть на його землі, в людину, яка визнає в комахоподібних монстрах рівного собі.

Але самого сценарію, написаного Нілом, для втілення цього всього в життя було б мало - потрібно ще це правильно зіграти. І навіть тут Бломкамп знову дивує - складається враження, що Ніл не лише не визнає голлівудських стандартів - він просто робить все навпаки. І тому на всіх ролях у фільмі опиняються не давно остогидлі, навіть попри свій талант, знамениті зірки з міста янголів, а нікому не відомі південно-африканські актори, зокрема головна роль дісталася Шарлто Коплею, з яким Ніл створив колись "Вижити в Йобурзі". І - знову попадання в надзвичайну складну ціль, адже Коплею дісталась роль звичного для трилерів боягузливого "пересічного громадянина", який найбільше за все на світі хоче жити і померти в своєму маленькому звичному світі "дім-робота" з фотографіями в рамочках на робочому столі, за яким він воліє просидіти до пенсії. Як правило ці персонажі просто бісять своєю надзвичайною тупістю і вмінням зробити усі можливі дурниці, аби потрапити в пастку, з якої вже не вирватися. Але герой Коплея вийшов не такий - він абсолютно реальний саме тому, що не підпадає під жоден шаблон, зате дуже схожий на справжню людину, здатну як на помилки чи нелогічні вчинки, так і на періодичні спалахи героїзму, особливо в ситуації "загнаної в кут миші". Але і на одній головній ролі позитивні сторони фільму не закінчуються - адже "диявол ховається в деталях", і саме ці деталі в "Дев'ятому окрузі" відпрацьовані настільки ретельно, що не отримати задоволення від перегляду просто важко. Маленькі, але чудово зображені ролі дружини і тестя Вікуса, головного солдата корпорації, очільника бандитів і багатьох інших, натуралістичні зйомки в нетрях Йоганесбурга, де й досі в змальованих фільмом умовах на сотнях квадратних кілометрів проживають мільйони людей - все зроблено абсолютно бездоганно. Нема жодної затягнутої сцени, навпаки - деякі з них мінімалістичні і гострі, як лезо скальпеля: наприклад коротка нарада над Вікусом між головою корпорації та головним хірургом. Все це можна описувати ще дуже довго, але набагато простіше порекомендувати побачити стрічку на власні очі. Адже цей режисерський дебют з мізерним бюджетом, на мою думку, найкраща стрічка року, якщо не останнього десятиліття, в своєму жанрі.

 


Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
27 березня
logo
logo

Натан Філліон (46)
logo
logo

Елізабет Мітчел (47)
logo
logo

Мерайя Кері (48)
logo
logo

Квентін Тарантіно (54)
logo
logo

Глорія Свенсон
(1899 - 1983)

logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru