Веселі ніжки (Happy Feet)

 Happy FeetКурчата забивають свого брата, чимось несхожого на них - так вже вони влаштовані. На жаль, тисячоліття еволюції та прогресу не змінили аналогічної звички в людському суспільстві, а у "Веселих ніжках" - і в пінгвінячому. Малюк Мамбл, який трохи примерз в яйці, що його впустив під час довгої полярної ночі його татко, саме такий вигнанець. Весь їхній рід з прадавніх часів співав - складаючи шану Великому Гвіну чи знаходячи собі кохану, і лиш Мамблу не пощастило на голос. Зате він дивно дріботить ніжками і, нахабство яке, навіть не збирається припиняти цю безглузду справу, через що рано чи пізно йому доведеться залишити зграю і піти геть - на таких несхожих завжди вішають усі проблеми суспільства, навіть зникнення риби в океані.

На щастя, Мамбл рішучий і послідовний у своєму намірі саме танцювати, тому за допомогою свого хисту і нових друзів-пінгвінів інших видів вони вирішать не лише проблему зникнення риби, а багато інших, більш особистих для кожного з них.

Я не знаю, що трапилось з Джорджем Міллером за ті п'ять років перерви в його кар'єрі, але режисер, який до 1987 року знімав виключно песимістично-стильні трилери на зразок "Іствікських відьом" чи серії про шаленого Макса, що подарувала нам Мела Гібсона, неймовірно змінився. В 1992 році він зняв проникливу драму "Олива Лоренцо" про хлопчика, з невиліковною хворобою якого змагається батьківська любов, а наступного року взагалі "впав" до абсолютно дитячої стрічки рейтингу G "Бейб" про історію маленького поросятка, який своїм хистом здобуває славу і пошану. І ось тепер - "Веселі лапки", стрічка, яка незрозуміло чому піднялась на щабель вище, до оцінки PG - запевняю, що присутність батьків на сеансі буде потрібна хіба що для того, щоб щохвилини нагадувати дитині, що негоже так голосно сміятися. Ні, щось не те в голлівудському королівстві, загадайте моє слово...

Насправді, це все такі жарти. Мабуть просто Міллеру самому вже набрид той похмурий голлівудський продукт, який виходить на екрани щотижня - в ньому нашу бідну планету разом з нами нищать як не інопланетяни, так трансформери чи просто терористи. А тим часом про самих маленьких дітей, яким потрібно показувати саме прості істини - наприклад, вчити любити природу, цікавитись процесами навколишнього світу, берегти флору та фауну, зараз всі забули. Ну справді, не можна ж вважати якісним виховним продуктом для дітей від самого юного віку "Шрека" чи "Льодовиковий період"? От Міллер і вирішив заповнити порожню нішу дитячих пізнавальних мультфільмів, тим паче йому, як австралійцю, набагато ближчі природоохоронні проблеми взагалі і захисту пінгвінів зокрема. І запевняю - зцього погляду мультфільм вийшов зразковим - кожна дитина буде в захваті від мальованих, але таких реальних тварин та птахів, а неймовірна деталізація та наближення до живих оригіналів навчить їх набагато більшому, аніж будь-який науково-популярний фільм, що дуже часто бувают для них просто нудними. Кращої стрічки для дітей, яка вбивала б одним махом стільки цілей - навчально-виховну по багатьом темам та просто розважальну, я останнім часом і не пригадаю.

А чи є щось для дорослих, які про природу вже давно все знають, а спецефектами їх якщо і здивуєш, то увагу на півтори години все одно не привернеш? Для них теж багато чого є - як такого, що видно одразу, так і прихованого. Ідея про співаючих пінгвінів лежала на поверхні - жарти про їхне забарвлення, схоже на фрак, в якому виступають співаки, я пам"ятаю з дитинства. І ця ідея була реалізована також добре - Голлівуду не звикати робити співаків зі звичайних акторів, досить пригадати "Мулен-Руж", "Чікаго" та "Привид опери". Але пінгвін, що танцює чечітку? Як на мене, це справді оригінальний задум, а реалізація, ще краща, аніж співочої частини, адже до справи було залучено легендарного Севіона Гловера - одного з найкращих степістів світу. Саме він, вдягнений в сенсорний костюм, відбиває усі ті неймовірні ритми Мамбла. Одним цим дитячим мультфільмом, можу закластися, Міллер зробив для відродження цікавості до чечітки у всьому світі більше, аніж тисячі виступів і документальних передач. Але найприємніше для дорослих кіноманів - у тих відсилках до старої доброї "золотої ери" кінематографу, часу, коли у фільмах було багато степу та співу, а на небосхилі сяяли зірки Монро та Елвіса. Якщо ви теж відчуваєте бодай легку ностальгію за тими часами - вам теж сподобаються ці режисерські ігри з минулим і ви не пошкодуєте ані про гроші, ані про витрачений на перегляд час - у цій стрічці зібрано стільки приємностей, що вистачить не лише на десяток "Оскарів", але й на повагу глядачів, що набагато важче заслужити.

Окреме слово я просто повинен сказати про дублювання. Цього разу я навіть не буду розводитись про неймовірне озвучення усіх героїв, про кілька відмінно перекладених та озвучених пісень з усього звукового ряду, який здебільшого залишився мовою оригіналу, про надзвичайні жарти, якими щедро пересипані діалоги - це все буде дарма. Просто тому, що коли я відчув, як здригнулись стіни від голосу морського лева, я зрозумів - обговорення українського дублювання можна припиняти. Воно вже є. Є воно шедевром чи має недоліки - але є, і настільки якісне, що відволікатись на згадки про чергову дубльовану стрічку вже не варто - потрібно просто отримувати задоволення від чудових кінопродуктів.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
28 березня
logo
logo

Джулія Стайлс (39)
logo
logo

Річард Келлі (45)
logo
logo

Нік Фрост (48)
logo
logo

Вінс Вонн (50)
logo
logo

Брет Ратнер (51)
logo
logo

Даян Віст (72)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru