Веселі ніжки (Happy Feet)

 Happy FeetКурчата забивають свого брата, чимось несхожого на них - так вже вони влаштовані. На жаль, тисячоліття еволюції та прогресу не змінили аналогічної звички в людському суспільстві, а у "Веселих ніжках" - і в пінгвінячому. Малюк Мамбл, який трохи примерз в яйці, що його впустив під час довгої полярної ночі його татко, саме такий вигнанець. Весь їхній рід з прадавніх часів співав - складаючи шану Великому Гвіну чи знаходячи собі кохану, і лиш Мамблу не пощастило на голос. Зате він дивно дріботить ніжками і, нахабство яке, навіть не збирається припиняти цю безглузду справу, через що рано чи пізно йому доведеться залишити зграю і піти геть - на таких несхожих завжди вішають усі проблеми суспільства, навіть зникнення риби в океані.

На щастя, Мамбл рішучий і послідовний у своєму намірі саме танцювати, тому за допомогою свого хисту і нових друзів-пінгвінів інших видів вони вирішать не лише проблему зникнення риби, а багато інших, більш особистих для кожного з них.

Я не знаю, що трапилось з Джорджем Міллером за ті п'ять років перерви в його кар'єрі, але режисер, який до 1987 року знімав виключно песимістично-стильні трилери на зразок "Іствікських відьом" чи серії про шаленого Макса, що подарувала нам Мела Гібсона, неймовірно змінився. В 1992 році він зняв проникливу драму "Олива Лоренцо" про хлопчика, з невиліковною хворобою якого змагається батьківська любов, а наступного року взагалі "впав" до абсолютно дитячої стрічки рейтингу G "Бейб" про історію маленького поросятка, який своїм хистом здобуває славу і пошану. І ось тепер - "Веселі лапки", стрічка, яка незрозуміло чому піднялась на щабель вище, до оцінки PG - запевняю, що присутність батьків на сеансі буде потрібна хіба що для того, щоб щохвилини нагадувати дитині, що негоже так голосно сміятися. Ні, щось не те в голлівудському королівстві, загадайте моє слово...

Насправді, це все такі жарти. Мабуть просто Міллеру самому вже набрид той похмурий голлівудський продукт, який виходить на екрани щотижня - в ньому нашу бідну планету разом з нами нищать як не інопланетяни, так трансформери чи просто терористи. А тим часом про самих маленьких дітей, яким потрібно показувати саме прості істини - наприклад, вчити любити природу, цікавитись процесами навколишнього світу, берегти флору та фауну, зараз всі забули. Ну справді, не можна ж вважати якісним виховним продуктом для дітей від самого юного віку "Шрека" чи "Льодовиковий період"? От Міллер і вирішив заповнити порожню нішу дитячих пізнавальних мультфільмів, тим паче йому, як австралійцю, набагато ближчі природоохоронні проблеми взагалі і захисту пінгвінів зокрема. І запевняю - зцього погляду мультфільм вийшов зразковим - кожна дитина буде в захваті від мальованих, але таких реальних тварин та птахів, а неймовірна деталізація та наближення до живих оригіналів навчить їх набагато більшому, аніж будь-який науково-популярний фільм, що дуже часто бувают для них просто нудними. Кращої стрічки для дітей, яка вбивала б одним махом стільки цілей - навчально-виховну по багатьом темам та просто розважальну, я останнім часом і не пригадаю.

А чи є щось для дорослих, які про природу вже давно все знають, а спецефектами їх якщо і здивуєш, то увагу на півтори години все одно не привернеш? Для них теж багато чого є - як такого, що видно одразу, так і прихованого. Ідея про співаючих пінгвінів лежала на поверхні - жарти про їхне забарвлення, схоже на фрак, в якому виступають співаки, я пам"ятаю з дитинства. І ця ідея була реалізована також добре - Голлівуду не звикати робити співаків зі звичайних акторів, досить пригадати "Мулен-Руж", "Чікаго" та "Привид опери". Але пінгвін, що танцює чечітку? Як на мене, це справді оригінальний задум, а реалізація, ще краща, аніж співочої частини, адже до справи було залучено легендарного Севіона Гловера - одного з найкращих степістів світу. Саме він, вдягнений в сенсорний костюм, відбиває усі ті неймовірні ритми Мамбла. Одним цим дитячим мультфільмом, можу закластися, Міллер зробив для відродження цікавості до чечітки у всьому світі більше, аніж тисячі виступів і документальних передач. Але найприємніше для дорослих кіноманів - у тих відсилках до старої доброї "золотої ери" кінематографу, часу, коли у фільмах було багато степу та співу, а на небосхилі сяяли зірки Монро та Елвіса. Якщо ви теж відчуваєте бодай легку ностальгію за тими часами - вам теж сподобаються ці режисерські ігри з минулим і ви не пошкодуєте ані про гроші, ані про витрачений на перегляд час - у цій стрічці зібрано стільки приємностей, що вистачить не лише на десяток "Оскарів", але й на повагу глядачів, що набагато важче заслужити.

Окреме слово я просто повинен сказати про дублювання. Цього разу я навіть не буду розводитись про неймовірне озвучення усіх героїв, про кілька відмінно перекладених та озвучених пісень з усього звукового ряду, який здебільшого залишився мовою оригіналу, про надзвичайні жарти, якими щедро пересипані діалоги - це все буде дарма. Просто тому, що коли я відчув, як здригнулись стіни від голосу морського лева, я зрозумів - обговорення українського дублювання можна припиняти. Воно вже є. Є воно шедевром чи має недоліки - але є, і настільки якісне, що відволікатись на згадки про чергову дубльовану стрічку вже не варто - потрібно просто отримувати задоволення від чудових кінопродуктів.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
4 березня
logo
logo

Лен Вайзмен (48)
logo
logo

Пол Андерсон (56)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru