Джонні Д. / Вороги суспільства (Public Enemies)
Режисер: Майкл Манн
Сценарій: Ронан Беннет, Енн Бідерман
Актори: Джонні Депп, Біллі Крадап, Крістіан Бейл, Чанінґ Татум, Лілі Собескі, Маріон Котільяр, Емілі де Равін, Девід Венгем
Виробництво студії: Forward Pass, Relativity Media, Misher Films, Tribeca Productions (США)
Рейтинг (MPAA): R
Прем'єра в світі: 24.06.2009
Прем'єра в Україні: 23.07.2009
Кінопрокатник в Україні:

Довгоочікувана чергова стрічка відомого режисера Майкла Манна цього разу є біографічною, навіть більше - це біопік про чергового "поганого хлопця", який став легедою Америки. Мова йде про легендарного бандита Джона Діллінджера, який прославився нахабними пограбуваннями банків та цілою купою інших злочинів, та про його небезпечну гру з самим шефом ФБР Едгаром Гувером.

Брати Капоне, Франклін Ріо, Джек "Автомат" МакГарн, Джейк "Масний палець" Гузік, Джордж "Психований" Моран, Джо Айело, Майлс О'Доннелл, Джо Салтіс, Едвард О'Доннелл - ці імена, окрім хіба що, Аль Капоне, нічого не скажуть більшості з тих людей, які народились і прожили життя поза межами Сполучених Штатів Америки. Цілком можливо, що вони вже мало значать і для нинішніх американців, але ті, хто цікавився періодом історії США першої половини минулого століття, зустрічали ці імена неодноразово. Ці десять чоловік складають перший список так званих "ворогів народу" - дуже популярного в той час терміну не лише в Радянському Союзі, а й на теренах його головного ворога. Цей список був опублікований на шпальтах "Чікаго Трибюн" від 24 квітня 1930 року, аби народ знав своїх "героїв", і поки що в ньому було лише десятеро. Але повним ходом розвивалась "Велика Депресія", роботу було годі знайти хоч яку-небудь, тож вже десятиліття потому список зріс в дев'ять разів. Бутлегери і вбивці, грабіжники і рекетири - імена більшості з них швидко стерлися з народної пам'яті здебільшого через те, що їм не було чим запам'ятатися, окрім звичайних для того часу кримінальних злочинів. Але серед них зустрічались і ті, хто так запам'ятався американцям, що їх перетворили на таку собі ікону, "сучасних Робін Гудів", хоча нічого гарного нікому вони, за великим рахунком, не зробили - втім, як і Робін Гуд, якщо він існував насправді. Бонні та Клайд, Бенні та Стелла Діксони, Чарльз "Красунчик" Флойд - усі вони вирізнилися тим же, чим і їх далекий попередник з Шервудського лісу: вихідці з середовища простих, бідних американців, які не досипали своїм "ближнім" солі на і так численні економічні "рани", зате нападали на багаті банки, які в часи кризи були в очах народу головними відповідальними за злиденний стан нації, і давали перцю різноманітним свіжоспеченим мільйонерам.

Одним з цієї уславленої компанії був Джон Діллінжер, на прізвисько "Кролик" - за елегантне перестрибування столів в банках та численні втечі з пасток поліції. Людина, яка стала на дорогу злочину ще в дев'ять років, грабуючи молодших учнів своєї школи з дюжиною "однодумців", за тридцять років від народження до смерті встигла стати відомою усій Америці, попри те, що в часи депресії справою Ділінджера - грабунком банків - займався ледь не кожен, за деякими свідченнями тоді грабували по два банки щодня. Чим він виділився? Звичайними для усіх популярних розбійників рисами - сміливістю, яка доходила до нахабства, і неймовірною елегантністю: красунчик в ідеальному костюмі, хвацько загнутому капелюсі, який галантно турбується про жінок, тілами котрих в цей час прикривається від куль поліції, і намагається не пропустити жодного нового кінофільму - чи не ідеал "поганого хлопця"? І, звісно, такий популярний герой, який ще й був кіноманом до такої міри, що навіть загинув на порозі кінотеатру, не міг не привернути увагу цього розважального бізнесу. Історія Джона Діллінджера екранізовувалась з десяток разів, останній з яких був всього півтора десятки років тому - цю роль виконав Мартін Шин у фільмі з назвою "Діллінджер та Капоне", особливо дивною, якщо врахувати, що шляхи цих видатних злочинців ніколи не перетиналися. Взагалі попри надзвичайну "кінематографічність" його історії Діллінджеру страшенно не щастило на акторів та сценаристів, які кожного разу вважали, що можуть придумати йому історію більш цікаву, аніж вона була насправді.

Фільм режисера-напівукраїнця Майкла Манна, відомого в першу чергу надзвичайною реалістичністю бойових дій в своїх фільмах, теж не уникнув цих прикрих помилок - хоча в зйомках стрілянини йому, як завжди, нема рівних. Звісно, варіант гірший за Леонардо ДіКапріо, якого спочатку планували взяти на цю роль, уявити складно, але, хоч Джонні Депп і справді дуже гарний актор, та ця роль абсолютно не пасує йому в цей час творчої кар'єри, коли усі фільми з його участю демонструють не персонажа сюжету, а Джонні Деппа "в ролі Джонні Деппа" - з однаковою мімікою, жестами та інтонаціями. Набагато краще б на цю роль підійшов Гері Олдман, який, до того ж, ще й схожий на Діллінджера зовнішністю, але йому, якщо не помиляюсь, цю роль навіть не пропонували - не настільки касовий актор. Якщо до цього додати досить невдалу спробу пана Манна, який вкотре виступив сценаристом для свого ж фільму, запхнути всю "бойову" частину життя Діллінджера, а це приблизно рік від звільнення з в'язниці до загибелі, в дві години тривалості фільму, причому методом "зберемо докупи найвідоміші факти про Діллінджера, а там якось воно буде" - то виходить, що основну задачу фільм так і не виконав: образ Діллінджера вийшов схематичним, незрозумілим і абсолютно нерозкритим, а логіку його дій може вловити лише глядач, який перед цим ретельно проштудіював біографію головного героя.

Його помічники, теж досить відомі бандити, історія життя кожного з яких теж вже отримала не одне кіновтілення, з'являються і зникають в сюжеті ніби статисти, які нічого не значать - в результаті діалоги героїв втрачають для невтаємничених останні крихти сенсу. І це найголовніша прикрість - адже в технічному плані фільм бездоганний, тому міг би стати таким же шедевром, як свого часу "Обличчя зі шрамом", а став - звичайнісіньким, хіба що трохи затягнутим, гангстерським бойовиком. На тлі цього навіть губиться абсолютно невдалий підбір на роль "головного мисливця на Діллінджера" Мелвіна Парвіса актора Крістіана Бейла - мало того, що його ролі в сценарії також приділили досить небагато уваги, він, м'яко кажучи, ще й цілком об'єктивно не може виконати роль дрібного, а реальний Мелвін навіть мав за свій низький зріст відповідне прізвисько, і тому надміру амбітного спецагента, то ще й останнім часом Кріс занадто вже часто трапляється на очі в дуже великих і відомих ролях, тому під час фільму так і не вдається відкараскатися від враження, що переглядаєш чи то продовження "Бетмена", чи то нову частину "Термінатора". Поруч з такими кастинговими помилками справжньою втіхою є роль незмінного майже півстоліття директора ФБР Едгара Гувера, виконана Біллі Крадапом, який став відомим після виконання ролі доктора Манхеттена у фільмі "Хранителі" - зіграно надзвичайно переконливо, яскраво і сильно. Такі приємні дрібниці, як ця роль, а також детально відтворена стилістика Америки тридцятих років та один-єдиний момент, коли Депп забув про себе і справді гарно зіграв легендарну сцену спілкування Діллінджера з журналістами, не дають назвати фільм поганим і не вартим перегляду - але й численні недоліки не дозволяють дати йому високу оцінку, тому залишається віддати остаточне рішення на власний розсуд самого глядача.

 


Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

мінімум дочекайся релізу на блакитних простирадлах

Написав cobalt60,
Дата Вівторок, 02 червня 2009 Час 22:09

Фільм походу тяговий!!!!! Викладайте в інеті бігом!!)))

Написав Андрей,
Дата П'ятниця, 15 травня 2009 Час 22:07

 1 
Сторінка 1 of 1 ( 2 Коментарі читачів )
Іменинники
27 березня
logo
logo

Натан Філліон (46)
logo
logo

Елізабет Мітчел (47)
logo
logo

Мерайя Кері (48)
logo
logo

Квентін Тарантіно (54)
logo
logo

Глорія Свенсон
(1899 - 1983)

logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru