Солт (Salt)
Режисер: Філліп Нойс
Сценарій: Курт Віммер, Браян Гелґеленд
Актори: Анджеліна Джолі, Чіветель Еджіофор, Лів Шрайбер, Яра Шагіді, Зое Лістер Джонс, Віктор Слезак, Ґай Чарльз, Даніел Ольбрихскі, Кессіді Гінкл
Виробництво студії: Columbia Pictures, Di Bonaventura Pictures (США)
Рейтинг (MPAA):
Прем'єра в світі: 22.07.2010
Прем'єра в Україні: 22.07.2010
Кінопрокатник в Україні: B&H

При вступі до ЦРУ Евелін Солт поклялась віддати життя за свою країну. Вона стала одним з кращих агентів і була улюбленицею начальства доти, поки російський шпигун-перебіжчик не звинуватив її в подвійній роботі на обидві сторони. Відтепер Солт доведеться використати усі свої знання, аби врятуватися від колишніх друзів і коллег, одночано намагаючись знайти докази своєї непричетності до зради.

 

Давно відшуміла "холодна війна", між Москвою та Вашингтоном встановились хоч і не приязні, але взаємовигідні стосунки, а шпигуни в російсько-американських стосунках, здавалося б, залишились виключно в фільмах про Бонда та комп'ютерних іграшках за мотивами книжок Тома Кленсі. Та не встигла світова спільнота звикнути до спокійного життя, як в США вибухнув скандал, наслідком якого стала депортація більше десяти так званих «сплячих агентів», які десятками років жили мирним життям звичайних американських громадян, очікуючи на вказівку центру в Москві «активізуватись» і щось виконати. Шпигунів показово вислали, їхній головний начальник заспівав з ними головної кадебістської пісні, а на екрани тим часом напрочуд вчасно вийшов фільм саме про російських «сплячих агентів» - тут навіть у тих, хто не вірить в теорії змов виникли сумніви, а чи не було це додатковим натяком Ленглі.

Та реальні шпигунські ігри справа агенцій новин, а кіноманам презентували «бонда в спідниці» у виконанні колись неперевершеної, а зараз зі вже досить помітними ознаками віку Анджеліною Джолі - в ролі агента американської розвідки на прізвище Солт (в даному випадку в перекладі це означає не "сіль", як може здаватись на перший погляд, а криптографічний метод в шифруванні інформації). Вже одне ім’я Курта Віммера, як сценариста картини, давало обґрунтування підозрам в тому, що щось з цією стрічкою буде не так. Автор «Еквілібріума», «Ультрафіолета» та «Законослухняного громадянина» вже дав зрозуміти своїми сценаріями, що коли йому і трапляється гарна ідея, він все одно не в змозі довести цю ідею до логічного закінчення, супроводжуючи її розвиток різноманітними дурницями, від чого весь сюжет під кінець перетворюється на абсурд. І що цікаво – з кожним сценарієм «пік абсурду» настає все ближче до початку, а його «градус» підвищується. Цього разу Віммер, здається, досяг вершини своєї майстерності, бо охарактеризувати «Солт» можна кількома словами – сучасний рімейк «Червоної спеки». Пригадуєте, був такий фільм з Арнольдом «Губернатором» Шварценеггером, де той зображав з себе російського міліціянта, який розмовляє зі страшенним акцентом і ходить в формі, складеній з частин різних родів військ, а з усіх можливих шаблонів там хіба що не було ведмедя, який би грав на балалайці? Той фільм теж вийшов на тлі «потепління стосунків» США та СРСР і над ним ще довго сміялись, принаймні по цей бік «залізної завіси» - а він же був майже блокбастером на тлі десятків йому подібних. «Солт» абсолютно така сама – до сміху шаблонні герої з їх абсурдними вчинками (чого варта одна тільки «школа дітей-шпигунів», в якій, ніби в сатанинській секті, цілують головному начальнику руку, на якій виблискує здоровенна печатка з радянським гербом), нелогічний, але передбачуваний до останньої миті сюжет, а наостанок, як остаточних два цвяхи в труну – бездарні бойові сцени та криві руки оператора, який ці сцени знімав надміру великим планом, через що герої постійно випадали з кадру.

Таким чином екранізація «шедевру» пана Віммера чудово співпала з шпигунським скандалом не лише в тематиці, а й в формуванні останнього мазка в загальній картині повернення до часів «холодної війни» - з одного боку тепер маємо «капіталістичних шпигунів» в продукції Мосфільму, з іншого – тупі і п’яні росіяни з балалайками та ведмедями виробництва «фабрики мрій». Спостерігати це не лише смішно, як і двадцять років тому, а й сумно – хотілося б, щоб такі недоробки відійшли в минуле разом з війнами будь-якого типу. Дивує тут лише сама Джолі – чого саме не вистачає посланцеві миру, матері шести дітей та дружині неодноразового лауреата титулу найсексуальнішого чоловіка світу, що вона раз за разом потрапляє в пастку таких низькопробних і нецікавих фільмів, після перегляду яких хочеться лише зітхнути щось на кшталт «Сподіваюсь, що вона хоча б гарна мати та дружина».

 


Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
23 серпня
logo
logo

Рей Парк (45)
logo
logo

Джин Келлі
(1912 - 1996)

logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru