Останній день літа 2006-го року безумовно запам'ятався любителям брутальних бойовиків - в цей день в Україні вийшов в прокат "Адреналін". Для них це був ідеальний фільм - в ньому був мінімум сюжету, сенс якого інколи взагалі зникав, зате в наявності були велетенська харизма Стетгема і шалений монтаж, від якого навіть у найспокійнішого глядача адреналін починав виділятися пристойними дозами, ноги смикалися кудись побігти, а руки - затопити комусь у пику. На додачу до головної "дози" йшла додаткова у вигляді миленького личка та інших місць Емі Смарт і специфічний гумор, який повністю виправдовував кінопрокатний рейтинг "R". Одним словом, народ був у захваті і ніс гроші до кінотеатрів, наносивши в цілих чотири рази більше за мізерний, як для зірки рівня Стетгема, на той час вже героя двох "Перевізників", бюджет в 12 мільйонів доларів. Сам же герой Чев Челіос - кілер, якого мафія вирішила не просто вбити, а ще й познущатись, увівши йому речовину, яка мала призвести до повільної смерті - врешті-решт добіг до останнього свого ворога і перерізав йому горлянку, після чого гепнувся об асфальт з висоти польоту гелікоптера і віддав богу душу. Принаймні так це все виглядало з точки зору логіки.

Але ж логіка - то така штука, яка в "Адреналіні" не ночувала. Отож, коли останні підсумки зборів були підбиті, автори Марк Невелдайн та Брайан Тейлор закинули новоспеченим "адреналіновим наркоманам" натяк на чергову дозу - Чев невідомим чином вижив і ще побігає щонайменше півтори години. Народ здивувався, але гроші поніс знову - надто вже сподобались навіть деяким інтелектуалам трюки злого, та інколи голого Джейсона. Втім секрет виживання звісно ніхто не розкрив, зате повідомили нову мету Челіоса - йому вирізали сердце, аби пересадити старезному китайцю в цікавому виконанні Девіда "Вбитий Білл" Керредайна. А щоб Джейсон, також з невідомих причин, ще трохи пожив йому пересадили штучне сердце з батарейкою - сюрприз, сюрприз - тривалістю роботи в одну годину. Звісно Чеві не лише проживе більше за цю годину, він ще й встигне навалити велику гору трупів, вкотре трахнути на публіці Емі Смарт, яка цього разу зменшила кількість одягу до одних шортиків, і винайти сто неймовірних способів надати своєму тілу електричного заряду.

Які з цього можуть бути висновки? Перед нами звичайнісіньке продовження, створене на випробуваний базі для швидкого обміну зацікавленості глядачів на гроші. Якщо перший "Адреналін" навіть відкрив деякі нові штуки, які з того часу вже встигли взяти на озброєння кілька інших фільмів, то другий не відкрив абсолютно нічого нового - та сама біганина, той, самий початок, і навіть той самий кінець з натяком на продовження. І ті самі жарти, які стали не лише брутальнішими, а й ще менш цензурними - відчувається, що брак фантазії сценаристи, вони ж за компанію і режисери, намагались компенсувати доведенням до абсурду знахідок першої частини, інколи заходячи в такі хащі, що виникають підозри щодо них у вживанні якихось дуже сильнодіючих речовин. Втім, хоч з "Високої напруги" і не вийшло фільму, гідного повторного перегляду, ніхто не заперечує, що цю наркотично-фарсову комедію можна переглянути з веселою компанією людей, які гідно оцінять жарт "дуло вінчестера тобі в дупу, вузькоглазий вилупку", аби весело провести час в ці тривалі вихідні.