Кров і шоколад (Blood and Chocolate)
Режисер: Котіт Фон Гарньє
Сценарій:
Актори: Агнес Брюкнер, Х'ю Денсі, Олівьє Мартінез
Кінопрокатник в Україні:
Виробництво студії: ()
Рейтинг (в США):
Прем'єра в Україні: 01.02.2007

Сучасна дівчина-перевертень, з тих, що віддають перевагу крові над шоколадом, закохується у смертного чоловіка. Її кохання заздалегідь приречене на поразку, адже вона не може бути повністю відвертою зі своїм коханим, і змушена вести подвійне життя. Але рано чи пізно все таємне стає явним. І тоді їй доведеться зробити вибір між сімейним щастям і своєю другою суттю.

Рецензія

Лікантропія на пару з відьмарством була однією з найбільших фобій людського суспільства часів домінування християнської релігії. Усілякі там вампіри та чорти були стовідсотково потойбічною нечистю, тоді як перевертні та відьми вважалися людьми, які були перетворені на щось інше, зберігши при цьому людську подобу, що лякало набагато сильніше. Невідомо, скільки жертв постраждало від інквізиції за цими звинуваченнями, але то були найбільш часто вживані причини для страти, зрозуміло - майже завжди безпідставної.

Але зараз мова не про відьм, а саме про перевертнів. Як їх тільки не називали - в слов'янських країнах "вовкулак" чи "вовкодлак", у Франції - "луґару", в Німеччині - "вервольф". Вважалось, що це прокляті чи заражені люди, які в ніч повного місяця перекидаються на вовків і нападають на усіх, кого зустрінуть, а вбити їх можна лише сріблом. Ними лякали дітей, про них складали казки та легенди, а страх перед перевертнями був такий, що свого часу на вогнище можна було потрапити лише за видовжене обличчя чи великі зуби. За таких обставин зрозуміло, що коли припустити існування чогось схожого на перевертнів, то вони повинні були зникнути, розчинитись в людському середовищі, нічим не видавати свого існування. А інформація про них тим часом стане казками та, в сучасному світі, основами для фільмів.

Саме так зачаїлися головні герої "Крові та шоколаду" - головний їх клан заховався в Бухаресті, столиці Румунії, щоправда називаючи чомусь себе на французький штиб "луґару" - мабуть вплив рідні з Франції. Жили вони собі великою дружною сім'єю і нікого не чіпали, окрім негідників, яких все одно ніхто не шукатиме - на них вони влаштовували регулярні полювання, очищаючи своє місто та тренуючи молодняк, який, попри суворі накази, починає нахабніти і навіть виходити на недозволені самостійні полювання. Ватажок Ґабріел - на цю роль чудово підходить своєю дещо екзотичною зовнішністю Олів'є Мартінез - раз на сім років обирає собі нову наречену, і цього разу хоче взяти собі за дружину Вів'єн, сироту з Америки, де всю перевертницьку сім'ю через її маленьку необережність винищили мисливці. Вона начебто й готова підкоритись такому феодальному звичаю, але довгий час життя в іншій країні з більш вільним стилем життя наклав свій відбиток, і Вів'єн досі гризуть сумніви - їй хочеться кохання, а не одного лише обов'язку, до того ж перед очима досить незавидна доля попередниці. І в цю, критичну для спільноти перевертнів, мить в їх житті з'являється бідний художник Ейден, якого дуже цікавлять міфи про луґару - він не лише закохується у Вів'єн, а й настільки гарно за нею упадає, що вона починає відповідати йому взаємністю. От тільки Ґабріел зовсім не збирається просто так віддавати свою наречену якомусь там звичайному шматку м'яса.

Про вовкулак створено багато фільмів, але всі вони - або трилери, або фантастичні бойовики, різної якості та цікавості, але однозначної жанрової спрямованості. Цього ж разу, попри наявність і бойових сцен, і полювань на людей, і навіть кількох вбивств, фільм можна кваліфікувати як романтичну мелодраму - з домішками інших жанрів, але домінуючою романтичною частиною. Саме на неї працюють і сцени перетворення, в яких автори обійшлися лише спалахом світла, а не страхітливими мутаціями, і самі перевертні - звичайнісінькі вовки, і мелодійний, м'який саундтрек. Головними сценами фільму, безумовно, є романтичні прогулянки містом і, взагалі, процес зародження почуття між Вів'єн та Ейденом - а все інше є лише приправами, що додають гостроти. До речі, однією з приправ є відома каплиця Усіх Святих - щоправда вона знаходиться не в передмісті румунського Бухареста, а в чеському місті Кутна Гора, але її інтер'єр, складений з тисяч людських кісток, виявився настільки вдалим для створення образу східноєвропейських перевертнів, що довелось її трохи "пересунути" в просторі. Зрозуміло, що літературне першоджерело авторства Аннет Клаузе суттєво відрізняється від фільму, через що на стрічку дуже сильно сварились обурені прихильники книжки, але схоже, що режисер Катя фон Гарньє і не намагалась її дотримуватись, бажаючи лише створити щось на зразок сучасної інтерпретації "Ромео та Джульєтти", щось таке легке і весняне. Її бажання збулося, хоч сценаристка Ерен Крюґер і припустилася кількох серйозних нелогічностей, але особисто мені вони не заважали - актори добре підходять на свої ролі, задум досить цікавий, а вся картина в цілому досить легка і без претензій на щось геніальне. Приємний вечір з коханою людиною провести в кінотеатрі під неї, скоріш за все, вийде, а інколи більшого щастя і не потрібно.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Ваш коментар:Кров і шоколад (Blood a... ...

Наберіть свій коментар нижче

(обов'язкове поле)

(обов'язкове поле)

Ваш email не буде опубліковано на сайті, він буде відомий лише адміністратору блога




Іменинники
12 липня
logo
logo

Мішель Родрігес (42)
logo
logo

Гордон Пінсент (90)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru