Кіборги
Режисер: Ахтем Сеїтаблаєв
Сценарій: Наталія Ворожбит
Актори: В'ячеслав Довженко, Андрій Ісаєнко, Роман Ясіновський, В'ячеслав Довженко, Макар Тихомиров, Віктор Жданов, Костянтин Темляк
Виробництво студії: UFD (Україна)
Рейтинг (MPAA): 12+
Прем'єра в світі: 06.12.2017
Прем'єра в Україні: 06.12.2017
Кінопрокатник в Україні:

Йде перший рік україно-російської війни. На позиціях знаменитого донецького аеропорту відбувається ротація, з якою до колективу захисників додаються нові побратими, що покинули мирне життя, аби захищати країну від агресії.

Повернувшись з сеансу скандальних "Кіборгів" я спробував згадати кількість фільмів, після перегляду яких виникала думка "а для чого це було знімати?", і зрозумів, що з кількох тисяч переглянутих стрічок таких заледве набереться з десяток. "Кіборги" зайняли в цьому переліку своє особливе місце, бо це перший український фільм, який туди потрапив. Попереджаю, що для пояснення цієї точки зору мені доведеться використати кілька спойлерів, втім - і без того не надто секретних.

Сюжет майже двогодинного фільму простий - це кілька днів життя легендарних оборонців терміналу Донецького аеропорту восени 2014 року, знятих практично в документальному стилі. Сюжет починається і закінчується прибуттям до терміналу нових поповнень, з яких перше і буде демонструвати побут легендарних "кіборгів". Хоча ні, не дуже демонструватиме, бо власне побуту в кінофільмі практично нема - за виключенням сцени з пляшкою віскі та народженням кошенят. Є ще одна невелика батальна сцена та кілька перестрілок - інші три чверті кінострічки заповнені розмовами. Такий собі "мокументарний репортаж з передової", як його б міг скласти якийсь сторонній персонаж - скажімо військовий репортер (до речі, росіянин Лойко, автор книжки "Аеропорт", вже звинуватив кінофільм в плагіаті).
Говорять у фільмі багато, на різні теми і різними мовами. Чому я, власне, назвав фільм "скандальним" на початку - бо він вже викликав певну суперечку щодо російської мови у фільмі. Звучали навіть точні відсотки - щось там близько 30% (не уявляю, як їх хто рахував). З мого особистого враження російської та української мови у "наших" персонажів приблизно порівну (вороги там з'являються лише в трьох сценах і на кілька хвилин, з ними й так все зрозуміло), але вони дуже талановито скомбіновані - майже всі репліки українською припадають на дві сцени в середній третині фільму, все інше розмазане тонким шаром по іншому фільму зі значною перевагою російської в сцені: слово українською - фраза російською, фраза українською - всі інші говорять російською. В результаті створюється враження, що російської значно більше, хоча її з українською десь порівну - що, в принципі, чудово відповідає державній політиці "єдіной страни" з нібито рівноправністю мов, одна з яких має більше офіційних прав, а інша - переважає в реальності.

Це ж співвідношення дотримується і у персонажах - їх всього шість: російськомовні лікар "Псих" та солдати "Гід" і "Субота", україномовні - націоналіст і командир "Серпень", доброволець-музикант з елітної сім'ї "Мажор" та сільський вуйко з Миргорода "Старий". Російськомовні персонажі - принципово російськомовні, за весь фільм вони не скажуть українською жодного слова, окрім підспівування пісні. Україномовні ж переходять на російську, коли треба та цитують дітям на пам'ять Пушкіна (націоналіст "Серпень", щоб допомогти здати доньці домашнє завдання з російської мови). Останній персонаж, "Старий", є класичним ще з радянського кіно образом "недалекого х..хла-селюка" - не дуже розумний любитель випити горілки, який має погану жінку і є єдиним об'єктом кпинів та жартів інших персонажів. Двоє інших україномовних, "Серпень" та "Мажор", гризуться між собою на тему лібералізму та націоналізму, і тому їх регулярно мирить спокійний "Субота".

Самі теми розмов різноманітні - від особистих спогадів до основ української державності, від толерантності до націоналізму, правда багато діалогів виглядає абсолютно "книжними", вони просто не відповідають обставинам та образам героїв. Ну і до того ж всі "філософські" практично закінчуються нічим - "Серпень" та "Мажор" так і не доходять згоди щодо принципів розбудови країни, а діалог всієї команди на тему "за що воюємо" затихає на "в країні нема доріг" і питання так й зависає в повітрі без відповіді, органічно доповнюючись дворазовим нагадуванням командира, що вони воюють не лише з росіянами, а й зі своїми, українцями, тому "не все так однозначно".

Якщо поглянути на "фільми про війну", яких завдяки буремній історії людства знято чимало, можна помітити, що всі вони несуть в собі якесь послання глядачу. Їх можуть знімати як "агітки" за наших і проти ворогів (що робили в усіх країнах, що брали участь у війнах), або як абсурдну пропаганду (чим славились тоталітарні режими від Третього Райху і СРСР до сучасних Північної Кореї та КНР). Їх можуть знімати як життєві драми, які розкривають життя і долю якихось персонажів, або ж як готовий навчальний матеріал для школярів, в якому пояснюють суть певних подій чи життя певних визначних осіб. Їх можуть робити навіть як розважальні бойовики, де війна виступає лише "заднім планом" (як це робить Голлівуд в екранізаціях коміксів "Марвел"). Таким чином головне у фільмі про війну - з розрахунку на кого його знімали і що цій цільовій аудиторії хотіли донести. Проте для чого і для кого знято "Кіборгів" - я так і не зрозумів.

Наша "недовійна" давно поділила суспільство на три нерівні частини:
- безпосередніх учасників (солдати, їхні сім'ї, мешканці територій, через які йде лінія фронту) - їх найменше, в цілому це лише кілька відсотків населення України.
- тих, хто цю війну пропускає через себе (численні волонтери та учасники волонтерських рухів, лікарі та інші близько причетні категорії) - таких, наскільки я можу оцінити, не набагато більше за першу категорію
- тих, кого війна практично не торкається - це більша частина населення.

Першим двом категоріям ніяких фільмів не треба - вони цій війні так чи інакше щодня дивляться в очі. Саме на останню частину зазвичай орієнтуються всі фільми про війну. Мета різна - мобілізувати, пояснити, навчити чомусь. Проблема в тому, що саме цій третій категорії у фільмі дивитися нема на що. Мобілізувати? У фільмі навіть агресор відсутній - про Росію не згадують, росіянин лише один, і той "обманом вивезений на фронт". Війна у фільмі не пояснюється ніяк - вона просто існує десь там поза розмовами героїв, майже як "природне лихо". Пояснити? Більше за епізодичну роль з кількома словами в кінофільмі присутній цілий один герой з протилежного боку фронту - і той українець, технолог із заводу, якого "Серпень" не "перевиховує", а намагається довести, "які ми з тобою схожі". Якоїсь притомної, єдиної для всіх головних героїв, мотивації, чому вони опинились в цьому терміналі так і не висловлено, а спроба її якось побудувати обривається на тому, що в країні відсутні дороги. Просвітити? Старшокласник з цього фільму не винесе абсолютно нічого, окрім того, що якісь дядьки чомусь засіли в споруді, щоб гинути не виконуючи наказів командування не воювати через мінські угоди (це детально пояснює вище керівництво, коли приїздить на коротку сцену в термінал). Ну може ще зрозуміє, що у нас "громадянська війна" - раз вже з ворогів присутні лише українці і один випадково обдурений росіянин.

То на що в такому разі пішли два мільйони доларів, один з яких був з державного бюджету? Вбачається лише одне - "треба було щось зробити, бо народ вимагав". Тому зробили стрічку, яку буде зручно просувати в маси завдяки тематиці і при цьому не сказати нічого такого, що б могло зашкодити поточній лінії влади на "замирення з усіма". Якщо ідея була така - в такому разі вибір сценариста, Наталії Ворожбит, яка закінчила московський інститут і десять років працювала в Москві, створивши шість російських телесеріалів, в тому числі скандальну "Школу" Валєрії Гай Гєрманіки, після чого повернулась до України створювати сценарії та п'єси (обома мовами), можна визнати ідеальним. Вона примудрилась написати сценарій на дві години про війну, практично нічого про цю війну не сказавши з того, що варто було б сказати.
  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
23 липня
logo
logo

Філіп Сеймур Гоффман (51)
logo
logo

Вуді Харрельсон (57)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru