Завжди кажи "Так" / Безвідмовний (Yes Man)
Режисер: Пейтон Рід
Сценарій: Ніколас Столлер, Джаррад Пол
Актори: Джим Керрі, Зоі Дешанель, Сара Александер, Теренс Штамп
Виробництво студії: Heyday Films, Village Roadshow Pictures (США)
Рейтинг (MPAA): PG-13
Прем'єра в світі: 18.12.2008
Прем'єра в Україні: 15.01.2009
Кінопрокатник в Україні: Кіноманія

Головний герой завжди усім відмовляв - на будь-які їхні прохання чи запрошення, але одного дня змушений був на деякий час змінити свої принципи і з усіма почати погоджуватись...

У кожного в житті буває чорна смуга, коли хочеться зачинитися у себе вдома, забитися під ковдру і щоб усі тебе залишили в спокої. В такий період людина зазвичай кричить, щоб весь світ котився під три чорти і забирав з собою свою жалість, хоча насправді перше, що їй потрібно - це увага близької людини, яка б не дозволила тимчасовим проблемам перетворитися на тривалу депресію, з якої виводити доводиться вже лікарям, якщо до того часу страждальник не накрутить сам себе докорами до стрибка з вікна чи порізаних вен. У когось це трапляється через звільнення з роботи чи інші фінансові проблеми, у когось - через хворобу, але найчастіше підставою буває кохання - невзаємне почуття, зрада, смерть чи ще якась неприємність, від якої з'являється відчуття вирваного з грудей і розбитого на друзки серця. Слов'яни звикли такі питання вирішувати на пару з оковитою, американці ж зазвичай потрапляють до груп колективної терапії, де такі самі люди з проблемами гуртом підтримують одне одного. Саме так сталося з героєм Джима Керрі Карлом Алленом з його нового фільму "Завжди кажи "так" - його покинула дівчина і єдиним партнером в порожній квартирі для нього лишився DVD-програвач.

Чому так сталося ніхто не скаже, але здогадатись не важко: Карл - правильний настільки, що від нудьги в одній кімнаті з ним навіть мухи дохнуть. Він сумлінний співробітник, який ретельно виконує свою бридку роботу агента кредитного відділу, котрий змушений щодня відмовляти людям в їх проханнях - хоч начальство вже шостий рік забуває хоч якось відзначити його працю. Його костюми завжди ідеальні, зуби - почищені, а машина - вимита. Одним словом - спонтанність та дивні вчинки зовсім не в його стилі. Не дивно, що його стиль життя від зникнення дівчини анітрохи не змінився - він навіть не дав собі волі напитися і прогуляти роботу, натомість Карл повністю підтримує свій стиль життя "живого робота", хіба що замкнуся в собі остаточно і будь-які спроби його розважити зустрічає категоричним "ні". Так би Карл і йшов далі своїм життєвим шляхом, в кінці якого виразно читалась небезпечна бритва та ванна з гарячою водою, або зашморг з його ідеальної краватки, якби на цей шлях, як чортик з табакерки, не вистрибнув його давній приятель Нік - колись такий самий "нудько", а тепер "так-чувак", який ні в чому собі не відмовляє і живе суцільними несподіванками: захотів завтра піднятися на Кіліманджаро - і піднявся. Тільки Нік зможе стряхнути пил з канцелярської папки, на яку перетворився Карл і затягнути його в ту саму групу підтримки, де гуру психології виб'є з Карла всі проблеми і змусить жити новим життям - для початку хоча б погоджуватись, коли йому хочуть щось зробити.

Мабуть давно вже не було фільму, який би вийшов в такий потрібний час для багатьох людей. Якщо озирнутися довкола в будь-якій країні так званого "золотого мільярду", то можна сотні і тисячі "ні-чуваків", які захлинаються від припливу проблем - фінансової кризи, відмов у кредитах, падіння валют, жадібних політиків та ницих чиновників. При цьому вони, як той Карл, намагаються не змінити щось в своєму житті, а закривають двері своїх внутрішніх "домівок" ще щільніше і ще ретельніше намагаються прорахувати різні варіанти дій на майбутнє. Тоді як насправді багатьом з них треба просто плюнути на свої проблеми, розтерти і круто змінити своє життя: може звільненому з роботи менеджеру піти у флористи, про що він з дитинства мріяв, а власнику дорогої іномарки, купленої в кредит, який тепер він не може потягнути - йому може все життя не вистачало простих роликів. Одним словом - треба навчитися казати "так", в першу чергу собі самому.

За це моральне послання в такі складні часи стрічці можна вибачити навіть банальний поворот в стосунках головних героїв - панам сценаристам, автору "40 днів. 40 ночей" Джарреду Полу та "Аферисти Дік і Джейн" Ніколасу Столлеру можна було б за цей час навчитися відкидати голлівудські штампи на зразок "він приховує від неї, вона дізнається і йде від нього, він вибачається і повертає її", який дещо зіпсував кінець фільму. Але бог з ним - хто з нас без недоліків, які завжи чимось компенсуються. Зокрема в цій картині компенсацією виступає красуня Зоі Дешанель - їй не лише дали чудову роль шаленої і трішки дивакуватої дівчини з незвичайними захопленнями, а й дозволили продемонструвати свої співочі таланти. За її блакитні очі особисто я згоден вибачити усі недоліки, яких, втім, більше не трапляється - тому цю чудову антидепресійну "кінопігулку" можна радити усім і кожному: як закоханим парочкам, так і тим, хто щойно розлучився. Може завдяки цій картині у нас справді стане менше бездарних менеджерів і більше талановитих фотографів?

 


Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
29 березня
logo
logo

Люсі Лоулес (49)
logo
logo

Крістофер Ламберт (60)
logo
logo

Брендан Глісон (62)
logo
logo

Ейлін Гекарт
(1919 - 2001)

logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru