Завжди кажи "Так" / Безвідмовний (Yes Man)
Режисер: Пейтон Рід
Сценарій: Ніколас Столлер, Джаррад Пол
Актори: Джим Керрі, Зоі Дешанель, Сара Александер, Теренс Штамп
Виробництво студії: Heyday Films, Village Roadshow Pictures (США)
Рейтинг (MPAA): PG-13
Прем'єра в світі: 18.12.2008
Прем'єра в Україні: 15.01.2009
Кінопрокатник в Україні: Кіноманія

Головний герой завжди усім відмовляв - на будь-які їхні прохання чи запрошення, але одного дня змушений був на деякий час змінити свої принципи і з усіма почати погоджуватись...

У кожного в житті буває чорна смуга, коли хочеться зачинитися у себе вдома, забитися під ковдру і щоб усі тебе залишили в спокої. В такий період людина зазвичай кричить, щоб весь світ котився під три чорти і забирав з собою свою жалість, хоча насправді перше, що їй потрібно - це увага близької людини, яка б не дозволила тимчасовим проблемам перетворитися на тривалу депресію, з якої виводити доводиться вже лікарям, якщо до того часу страждальник не накрутить сам себе докорами до стрибка з вікна чи порізаних вен. У когось це трапляється через звільнення з роботи чи інші фінансові проблеми, у когось - через хворобу, але найчастіше підставою буває кохання - невзаємне почуття, зрада, смерть чи ще якась неприємність, від якої з'являється відчуття вирваного з грудей і розбитого на друзки серця. Слов'яни звикли такі питання вирішувати на пару з оковитою, американці ж зазвичай потрапляють до груп колективної терапії, де такі самі люди з проблемами гуртом підтримують одне одного. Саме так сталося з героєм Джима Керрі Карлом Алленом з його нового фільму "Завжди кажи "так" - його покинула дівчина і єдиним партнером в порожній квартирі для нього лишився DVD-програвач.

Чому так сталося ніхто не скаже, але здогадатись не важко: Карл - правильний настільки, що від нудьги в одній кімнаті з ним навіть мухи дохнуть. Він сумлінний співробітник, який ретельно виконує свою бридку роботу агента кредитного відділу, котрий змушений щодня відмовляти людям в їх проханнях - хоч начальство вже шостий рік забуває хоч якось відзначити його працю. Його костюми завжди ідеальні, зуби - почищені, а машина - вимита. Одним словом - спонтанність та дивні вчинки зовсім не в його стилі. Не дивно, що його стиль життя від зникнення дівчини анітрохи не змінився - він навіть не дав собі волі напитися і прогуляти роботу, натомість Карл повністю підтримує свій стиль життя "живого робота", хіба що замкнуся в собі остаточно і будь-які спроби його розважити зустрічає категоричним "ні". Так би Карл і йшов далі своїм життєвим шляхом, в кінці якого виразно читалась небезпечна бритва та ванна з гарячою водою, або зашморг з його ідеальної краватки, якби на цей шлях, як чортик з табакерки, не вистрибнув його давній приятель Нік - колись такий самий "нудько", а тепер "так-чувак", який ні в чому собі не відмовляє і живе суцільними несподіванками: захотів завтра піднятися на Кіліманджаро - і піднявся. Тільки Нік зможе стряхнути пил з канцелярської папки, на яку перетворився Карл і затягнути його в ту саму групу підтримки, де гуру психології виб'є з Карла всі проблеми і змусить жити новим життям - для початку хоча б погоджуватись, коли йому хочуть щось зробити.

Мабуть давно вже не було фільму, який би вийшов в такий потрібний час для багатьох людей. Якщо озирнутися довкола в будь-якій країні так званого "золотого мільярду", то можна сотні і тисячі "ні-чуваків", які захлинаються від припливу проблем - фінансової кризи, відмов у кредитах, падіння валют, жадібних політиків та ницих чиновників. При цьому вони, як той Карл, намагаються не змінити щось в своєму житті, а закривають двері своїх внутрішніх "домівок" ще щільніше і ще ретельніше намагаються прорахувати різні варіанти дій на майбутнє. Тоді як насправді багатьом з них треба просто плюнути на свої проблеми, розтерти і круто змінити своє життя: може звільненому з роботи менеджеру піти у флористи, про що він з дитинства мріяв, а власнику дорогої іномарки, купленої в кредит, який тепер він не може потягнути - йому може все життя не вистачало простих роликів. Одним словом - треба навчитися казати "так", в першу чергу собі самому.

За це моральне послання в такі складні часи стрічці можна вибачити навіть банальний поворот в стосунках головних героїв - панам сценаристам, автору "40 днів. 40 ночей" Джарреду Полу та "Аферисти Дік і Джейн" Ніколасу Столлеру можна було б за цей час навчитися відкидати голлівудські штампи на зразок "він приховує від неї, вона дізнається і йде від нього, він вибачається і повертає її", який дещо зіпсував кінець фільму. Але бог з ним - хто з нас без недоліків, які завжи чимось компенсуються. Зокрема в цій картині компенсацією виступає красуня Зоі Дешанель - їй не лише дали чудову роль шаленої і трішки дивакуватої дівчини з незвичайними захопленнями, а й дозволили продемонструвати свої співочі таланти. За її блакитні очі особисто я згоден вибачити усі недоліки, яких, втім, більше не трапляється - тому цю чудову антидепресійну "кінопігулку" можна радити усім і кожному: як закоханим парочкам, так і тим, хто щойно розлучився. Може завдяки цій картині у нас справді стане менше бездарних менеджерів і більше талановитих фотографів?

 


Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
28 травня
logo
logo

Кайлі Міноуґ (49)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru