Зоряний пил (Stardust)
Режисер: Меттью Вон
Сценарист: Джейн Голдман
Актори: Чарлі Кокс, Сієнна Міллер, Клер Дейнс, Мішель Пфайфер, Роберт де Ніро, Джейсон Флемінг, Пітер О'Тулл
Кінопрокатник в Україні: B&H
Виробництво студії: Di Bonaventura Pictures (США)
Рейтинг (в США): PG-13
Прем'єра в Україні: 16.08.2007
У сонному англійському містечку один юнак на ім'я Тристан (Чарлі Кокс) вирушає на пошуки пригод для того щоб завоювати серце своєї коханої - Вікторії (Сієнна Міллер). Його шлях лежить у пошуках впавшої зірки Івейн (Клер Дейнс) і приводить юнака в світ чарівництва, де він зустрічає чаклунку Ламу (Мішель Пфайфер) і пірата капітана Шекспіра (Роберт де Ніро). Фільм знятий по мотивах романа Нейла Геймана, що отримав премію в 1997 році.

Рецензія

В глушині тихої сільської Англії, в часи, коли Мерлін вже заснув, а Гаррі Поттер ще не народився, в маленькому селі з дивною назвою "Стіна" одного хлопця британська Оксана послала... ні, не за черевичками, які носить цариця, а за зіркою, що впала з неба. Втім, нагорода залишалась та сама - рука і серце першої красуні села, тому закоханий по вуха Трістран довго не роздумував. Зрозуміло, за стіну не дозволялось нікому заходити, бо там починався інший світ, де блукали дивні створіння, жили страшні відьми, а кожна миша могла виявитись зачарованим принцом - країна магії Грозовія. Але Трістран був плодом кохання свого батька з дівчиною з таємничої країни, тому проблем з потраплянням в халепу чарів у нього не виникло - звідки ж йому було знати, що зірку будуть шукати крім нього ще три могутні відьми, які памятали зародження світу, та четверо братів, претендентів на престол Грозовії.

Як вже повелось в сучасному кінематографі, вигадувати казкові сюжети розучились - майже усі фільми такого роду є екранізаціями літературних творів, і так само майже усі виходять набагато гіршими за своє першоджерело. Так само вийшло і цього разу - "Зоряний пил" є кіноадаптацією сучасного письменника Ніла Геймана, відомого тим, що деякі його твори продовжують давню традицію братів Грімм та Шарля Перро. Ті, кому пощастило читати в дитинстві їх казки в оригінальному вигляді, без цензурного редагування, ті пам'ятають, як разюче ті казки відрізнялись від радянських мультиків про котиків та зайчиків, чи дитячих сучасних творів - ті казки мали своєрідний шарм і просто дихали атмосферою, яку зараз прийнято називати готичною, не надто переймаючись збереженням ніжної психіки читача: там сестрам Попелюшки мати сокирою "підрівнювала" ноги під кришталеву туфельку, а в дім трьох ведмедів залазила не маленька дівчинка, а зла стара баба, яку потім ведмеді з повним правом господарів закинули на шпиль церкви, "де її можна побачити і зараз". За останнє століття дітей стали занадто берегти, навіть в тих областях, де їм опіка не особливо й потрібна, і тому до ведмедів вже прийшла маленька дівчинка, а сестер та мачуху Попелюшки не осліпили і висікли різками, а запросили пожити в палаці. Казки ж таких авторів, як Гейман, стали називатися творами "для дорослих" і випускатися в одній серії з Чаком Паланіком та Джоном Кінгом, хоча "дорослого" чи "альтернативного" в його творах не більше, аніж в "Гаррі Поттері".

Звісно, коли пішли чутки про екранізацію його твору, у мене виникли підозри, що нічого доброго з цього не вийде - на відміну від книг цензура на великих екранах давно захопила все в свої руки, і запланований рейтинг "Дітям до 13" не віщував нічого доброго. Другим, гучнішим дзвіночком виявився той факт, що режисером і за сумісництвом головним сценаристом буде Метью Вонн - один з когорти спеціалістів, які не лише крутяться біля кіно, а й рано чи пізно вирішують взяти в його створенні безпосередню участь. Свого часу, коли Вонн був лише продюсером і фінансував стрічки Гая Річі, Мадонна звабила свого чоловіка на фільм із собою в головній ролі. Хто слідкує за кінематографом, той пам"ятає, що "Віднесені морем" стали одним з найгірших фільмів року після чого дороги давніх друзів розійшлись, і наступний фільм про ввічливого наркоторговця "Листковий пиріг" Вонну довелось не лише фінансувати, але й знімати. Результат вийшов непоганий для свого жанру, але Вонн чомусь вирішив, що тепер він може все і спробував відразу взяти приступом Еверест - отримати місце режисера "Людей Х - 3". Там йому відмовили, а от із "Зоряним пилом" - таки пощастило.

Залишалась лише одна проблема. Знімати кримінальні бойовики і казки, та ще й такі специфічні для нашого часу - абсолютно різні речі, для цього потрібен неабиякий хист і повага до першоджерела. За результатами перегляду доводиться констатувати, що Метью цього всього не виявилось - фільм вийшов не лише вихолощеним задля низького рейтингу, позбавленим майже усієї похмурої атмосфери, наявної в книзі. Вонн, як багато його колег, вирішив, що жартувати він вміє набагато краще за Геймана, і взагалі - у Ніла невірно розставлені акценти, тому у варіанті Вонна половина книжки відправилась "під ніж", натомість один маленький епізод, який в оригіналі займав одну сторінку, виріс до масштабів третини фільму, забезпечивши його кінцівку ще більш специфічною за готичну атмосферою - трансвестійно-гомосексуальною. Звісно, роль була капітана Шекспіра (це, мабуть, був реверанс в сторону захоплення Нілом Гейманом особою Шекспіра, якого він навіть використовував, як героя - щоправда в інших книжках) зіграна Робертом Де Ніро відмінно, але так і не з'явилось нормального пояснення, для чого вона була взагалі? Хіба що для того, аби підготувати головного героя до вирішальної, абсолютно безпорадно доточеної до оригінального сюжету, битви?

Взагалі, питання акторської частини теж досить болюче. Так, якщо Де Ніро, О'Тул та Пфейффер виглядають у своїх ролях просто чудово, то Чарлі Кокс - вже посередньо, а "похмурий" Септімус - взагалі смішно. Що стосується другого головного героя - зірки на ймення Івейн, яку спробувала зіграти Клер Дейнс, то тут взагалі програш по усім параметрам - замість ніжної, романтичної зірочки вийшла ще одна подружка чергового Джона Коннора. На жаль, цього разу їй потрібно було не цілий фільм кричати від страху, тому замість неї просто волає відсутність у Клер акторської майстерності, особливо в тих моментах, коли її героїня намагається передати романтичні почуття під час свого монологу про кохання. Це виявилося не її рівня завдання. Ще одна досить важлива героїня Уна - матір головного героя - просто не підходить зовнішністю, в якій нема не лише нічого чарівного, а й чогось такого, що могло б звабити хай навіть і сільського хлопця.

Дуже шкода, коли справу псують люди, які не мають до її виконання хоч крихти хисту - після провальних "Братів Грімм", на яких, до речі, "Зоряний пил" виявився дуже схожим, хотілося відчути хоч щось схоже до тих почуттів, які викликали старі дитячі казки. Натомість, нам подали суміш "Ерагона" без драконів, дитячої страшилки про "Бугімена" та притчі про складне життя "геїв" у ворожому середовищі. "El sueño de la razón produce monstruos" - розум, приспаний цензурою та гонитвою за грошима, продовжує породжувати дивних потвор. Залишається примарна надія, що хоча б "Кораліна" та "Беовульф" які за творами Геймана зараз екранізовуються Генрі Селліком та Робертом Земекісом, вийдуть більш приємними для перегляду фільмами. На що ж ще залишається сподіватись?

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Ваш коментар:Зоряний пил (Stardust) ...

Наберіть свій коментар нижче

(обов'язкове поле)

(обов'язкове поле)

Ваш email не буде опубліковано на сайті, він буде відомий лише адміністратору блога




Іменинники
1 червня
logo
logo

Джонатан Прайс (73)
logo
logo

Браян Кокс (74)
logo
logo

Морган Фріман (83)
logo
logo

Мерілін Монро
(1926 - 1962)

logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru