Не займайте Зохана (You Don't Mess with the Zohan)
Режисер: Денніс Дуґан
Сценарій: Адам Сендлер, Джад Апатов, Роберт Шміґель
Актори: Адам Сендлер, Еммануель Кріку, Генрі Вінклер, Джон Фарлей, Баррі Лівінґстон,
Виробництво студії: Happy Madison Productions, Relativity Media (США)
Рейтинг (в США): PG-13
Прем'єра в світі: 06.06.2008 (США)
Прем'єра в Україні: 19.06.2008
Кінопрокатник в Україні: B&H

Комедія про ізраїльського командоса - агента Моссаду, який інсценізує власну смерть, з метою залишитися в Нью-Йорку і реалізувати свою давню мрію - стати перукарем...

Пам'ятаєте, як в художніх творах зазвичай змальовують єврея? Це або забитий однолітками акуратно вдягнений підліток, який завжди з усіма чемно вітається, а після школи годинами вчиться грати на скрипці, або такий же забитий, але хитрий торговець, вся сила якого в гаманці та голові. Мабуть тому коли у чергового продюсера з'являється ідея зробити комедію з єврейським підтекстом, що буває дуже рідко, бо ж хто любить сміятися сам над собою, то вона вся буде обертатись навколо такого собі супермена, який однією лівою вкладає десять ворогів іудаїзму. Останньою такою картиною на моїй пам'яті був "Єврейський молот", щодо якого, до речі, ходили чутки, ніби його автор збирається зняти продовження, що ще раз доводить досить невеликий вибір сюжетів для такого роду фільмів, і ось через п'ять років актор, який чи не найбільше за всіх в Голлівуді рекламує свою національну та релігійну приналежність, вирішив зняти ще одну таку комедію з собою в головній ролі.

Варто сказати, що зазвичай найбільше кінцевий результат виробництва кіно залежить від режисера - саме ця людина пропускає весь фільм через себе, через призму своїх поглядів, переконань, вподобань та точки зору на життя взагалі і сценарій зокрема. Але в цьому правилі, як і в багатьох інших, є виключення - вони трапляються тоді, коли режисер є фігурою номінальною, а знімальним процесом керує той, хто платить гроші - продюсер. Саме так вийшло і цього разу - присутності на знімальному майданчику режисера Денніса Дугана, який співпрацював з Сендлером ще в роботі над "Чаком і Ларрі", абсолютно не помітно. Сендлер, як власник продюсерської компанії Happy Madison Productions, котра бере все більш активну участь у створенні всіх його фільмів, не лише грав свою роль, він фактично і став режисером фільму.

Ну а останній гвіздок в труну "Зохана", цього разу вже ним аж ніяк не сплановану, став сценарій, створений трьома колишніми колегами по нічному шоу на телебаченні - Адамом Сендлером, Робертом Смайгелом та Джадом Апатовим, автором "Сорокарічного незайманого" і "Трішки вагітної". Хто зустрічався з цими стрічками, а також бачив останні комедії Сендлера, де він мав вплив на процес зйомок, той відразу зрозуміє усі ознаки фільму, який вийшов в результаті такої співпраці. Історія про колишнього агента ізраїльської розвідки МОССАД, закоханого в музику "диско" та журнал з перукарської справи, наповнена досить тупими жартами, які навіть не балансують на межі пристойності,здебільшого знаходяться далеко за нею - дивитись на те, як голий герой третину майже двогодинного фільму вправляється в геронтофілії, різноманітно задовольняючи бабусь єврейсько-палестинського кварталу міста, інколи навіть стає бридко. На додачу більшість з них скопійовані з інших фільмів, себто є відверто вторинними, при цьому вони аж ніяк не витягують на статус пародії, хоча інколи Сендлер і намагається переконати в цьому глядача.

Фактично у стрічки залишався єдиний шанс на успіх, якщо пригадати, що колись Адам знімався в посередніх, але в цілому непоганих романтичних комедіях - це лінія закоханості, що мала б примирити сюжетний етнічний конфлікт мж євреями та палестинцями. Але сама стрічка недвозначно вказує на те, що Сендлер вчитись неспроможний - романтична лінія подана уривками, десь далеко-далеко на задньому плані і є практично непомітною на фоні героя, що сяючи гульфиком, розмірам якого позаздрив би й сам Рокко Сіффреді, ґвалтує все, що рухається. Етнічні ж стосунки виявились для Сендлера найслабкішим місцем після його почуття гумору: фінальна сцена примирення різко контрастує із зображенням однієї зі сторін конфлікту, котра постійно змальовується у вигляді дурних та обідраних селюків, закоханих у своїх кіз - немає жодного сумніву, що навіть удвічі пристойніша картина такого типу, обернена проти євреїв, викликала б хвилю обурення в антисемітизмі.

Таким чином виявляється надзвичайно складним знайти відповідь на питання "кому б можна було порадити сходити на це кіно" - швидше за все нікому, оскільки будь-який інший спосіб вбити час буде набагато кращим, особливо в сезон літніх музичних фестивалів, який розпочався в Україні. А євреї та палестинці хай самі розбираються, хто з них кому що винен - тим паче на плівці це нікому не буде коштувати життя чи здоров'я.

 


Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
5 липня
logo
logo

Єва Грін (40)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru