Чи є в світі щось невинніше та гарненькіше за великого живого плюшевого ведмедя? Хіба що дуже великий такий ведмідь, на якому можна безкарно стрибати, зариваючись в м'яке хутро. І хоч вчені кажуть, що панди - звичайнісінькі ведмеді, які і м'ясом не гребують, і напасти для самозахисту можуть, всеодно ці живі іграшки викликають тільки одне бажання - погратися з ними. І останнє, з чим може асоціюватись цей кудлатий товстун - з бойовими мистецтвами типу розрекламованого колись паном Нео кунг-фу. Одна думка про панду в якійсь бойовій стійці з екзотичною назвою типу "архат сидить на горі" вже викликає посмішку, що вже казати про якусь там боротьбу, та ще й зі смертоносним сніжним барсом. Тигр - так, навіть мавпа, але панда? Зрозуміло, що твір, в якому головним героєм і знаменитим "воїном дракона" стає незграбний ведмідь, вихований гусаком - майстром з приготування локшини, є однією суцільною пародією, тим паче, що його зробила та сама DreamWorks Animation, яка вже має в своєму активі чудові комедійно-пародійні мультфільми - варто згадати хоча б "Шрека" та "Лісову братву". І якщо в останніх автори знущались над відомими казками, то в "Панді" дісталось "на горіхи" популярним колись у всьому світі китайським фільмам про східні бойові мистецтва, які всі, чиє дитинство припало на вісімдесяті роки минулого століття, захоплено переглядали в напівпідпільних відеозалах. Щоправда до відвертих знущань, як свого часу Одекерк в "Кунг По - нарвись на кулак", автори вирішили не опускатись, тримаючись золотої середини поміж насмішками та серйозністю, якщо про таку може йти мова в контексті дитячого мультфільму.

Шаблонні ідеї та персонажі - усі ці неслухняні учні та велемудрі, але не безгрішні вчителі, змагання "хто сильніший" за приз у вигляді долі світу, невдахи, які впродовж десяти екранних хвилин стають майстрами найвищого ґатунку, обіграні досить по-доброму, навіть з деякою драматичністю. Але все ж ідеалу, на мою думку, досягнуто не було - принаймні той же "Шрек", як пародія європейських середньовічних казок, вийшов цікавішим. Причина цього полягає в тому, що сценаристи Джонатан Ейбель та Ґленн Берґер не писали свій, оригінальний сценарій, а просто переробили історію, яка вже раз потрапляла на екрани, а саме фільм "Куленепробивний монах" 2003-го року. Між цими стрічками і справді можна знайти дуже багато спільного - це і погано, адже завжди цікавіше споглядати оригінальний продукт, і добре, оскільки Ейбель та Бергер новачки в повнометражному кіно, і самостійна реалізація у них могла б вийти набагато гіршою.

На щастя автори здогадалися додати до сюжету п'ятірку учнів, кожен з яких символізував один зі стилів кунг-фу. Це і врізноманітнило сюжет, і дало змогу навіть зробити маленькі продовження до основного мультфільму, в яких розповідається про історію кожного з "чудової п'ятірки". Та вивчення таких дрібниць - то вже занадто прискіпливе дослідження, яке не пасує дитячому мультфільму, тому досить зазначити, що сюжет для дітей вийшов достатньо зрозумілим, комп'ютерні тваринки виявились набагато кращими акторами, аніж Чоу-Юн Фат та Шон Вільям Скот, а рівень гумору та кількість жартів не лише має задовольнити більшість глядачів, а й може змусити додати диск з "Пандою" в домашню відеоколекцію для неодноразового перегляду. На жаль, український глядач не зможе оцінити зірок, що були підібрані для озвучування героїв - серед них є навіть Джекі Чан, чия плідна фільмографія складала більшу частину тих самих китайських бойовиків, над якими по-доброму сміються в "Панді". Та варто зазначити, що чудовий український переклад додав мультфільму свого шарму, тому з грошей, витрачених на перегляд цієї чудової анімаційної картини не пропаде дарма жодна копійка.