Війна Чарлі Вілсона (Charlie Wilson's War)

Режисер: Майк Ніколс
Сценарій: Аарон Соркін, за книгою Джорджа Крайла
Актори: Том Генкс, Джулія Робертс, Філіп Сеймур Гоффман
Виробництво студії: Good Time Charlie Productions, Universal Pictures, Playtone (США)
Рейтинг (в США): R
Прем'єра в світі: 21.12.2008 (США)
Прем'єра в Україні: 24.01.2008
Кінопрокатник в Україні: B&H

Драма про техаського конгресмена Чарлі Вілсона, який має таємні справи в Афганістані, де він допомагає повстанцям у боротьбі з СРСР.

В усі часи і в усіх країнах були такі події, які було не прийнято коли не забувати зовсім, то принаймні не афішувати. Пам'ятники цим подіям зносились, вулиці перейменовувались, в підручниках з історії виправлялись точки зору, а фільми та книжки обходили ці теми стороною. В наші часи для всього цього придумали термін політкоректність - спосіб дій, які ставлять за мету нічим нікого не образити, особливо з народів чи людей, які так давно набули статусу ображених. Такими темами є комуністичні злочини, зокрема український голодомор, вірменський геноцид в Туреччині, знищення американських та сибірських аборигенів та багато інших - усі вони не визнані чимось непристойним, але в усьому світі прийнято їх не зачіпати, оскільки занадто багато людей та країн забруднили в них руки. Звертання публічно до цих гострих тем для відважного чи дурного дослідника кордонів суспільної моралі закінчуються, як правило, прилюдним остракізмом та загальним осудом. А ще, особливо останнім часом, всесвітньою увагою та неабиякими гонорарами. Також до таких тем раніше належали питання релігії, які останнім часом втратили "табу" і обмін ударами між атеїстами, християнами та ісламістами виплескується не лише на шпальти газет чи екрани кінотеатрів, а й на вулиці з цеглинами в руках. Фільм "Війна Чарлі Вілсона" за книжкою Джорджа Крайла "Надзвичайна історія найбільш таємної операції в історії" зачіпає відразу дві такі теми в кількох країнах світу.

Однією з них є тема досить болюча для країн колишнього СРСР, а саме - що робили радянські війська на території Афганістану, кого і як вони там захищали і чому там взагалі опинились. Щодо питань "чому" в фільмі нічого не сказано, зате яскраво, на рівні найкращих ідеологічних передач часів холодної війни та фільму "Рембо-3" показано "що" і "як". Ці нечисленні кадри, розмальовані під документальні, слугують фоном для основної історії про те, як дует невдах, який складався з любителя випивки, наркотиків та дівок конгресмена Чарлі Вілсона і співробітника ЦРУ Густа Авракотоса, за допомогою радикальної антикомуністки-мільйонерки Джоан Геррінґ стала авторами так званої "операції "Циклон". Остання полягала в підтримці американським урядом моджахедів під час афганської війни, зокрема забезпеченні їх ракетними комплексами, інструкторами та фінансами, що дозволило змінити хід війни з окупаційними радянськими військами, призвівши до їх виводу і в кінцевому підсумку, як вважають деякі американці, розвалу Радянського Союзу. Щоб зрозуміти, під яким соусом це все подано, варто згадати, що режисером фільму є Майк Ніколс, колишній Міхаіл Ігоревіч Пєшковскій, відомий своїми стрічками, які не просто зачіпають гострі теми, а ось вже чверть століття поводяться з відвертим цинізмом - від "Хто боїться Вірджинії Вульф" до "Близькості". Так само шокуюче Ніколс повівся і з темою афганської війни, американської політики та взаємовідносин на Близькому Сході: карикатурний конгресмен вирішує питання в джакузі зі стриптизерками чи в офісі, повному дівчат модельної зовнішності у відвертих костюмах, карикатурні євреї забувають про усі арабо-ізраїльські конфлікти задля вигідної справи з карикатурними арабами, а карикатурні моджахеди косять "Стінґерами" карикатурні радянські війська, як вовк курей.

Ніколсу не вперше епатувати публіку своїми фільмами, але цього разу він припустився кількох помилок, через які фільм має усі шанси повторити долю своєї другої стрічки "Прийом-22", яку не зрозуміли більшість глядачів. По-перше фільм цього разу не художній, а біографічний, отже має усі недоліки біопіків - монотонність розгортання сюжету і насиченість історичними фактами, особами та термінами. Це різко звузило коло потенційної аудиторії до зацікавлених цими подіями людей, та й нема гарантії, що їм теж не буде нудно. По-друге сатира цього разу більш специфічна, орієнтована на американський внутрішній ринок і малозрозуміла для іноземців. По-третє, і це вже наша внутрішня специфіка, він містить досить агресивну антирадянську, чи навіть скоріше антиросійську риторику, та сильну ідеологічну спрямованість, яку, на відміну від висміювання американських когресменів, видно неозброєним оком. В країні, яка брала участь у афганській війні та й взагалі донедавна була часткою Радянського Союзу і має досить великий прошарок населення з ностальгічно-радянськими поглядами сприйняття такої точки зору може бути дуже неоднозначним. Це вже не "Ділова жінка", де прямо висміювались внутрішні механізми американського бізнесу чи "Основні кольори", які зачепили тему політичних виборів, такої близької до наших реалій. Це питання війни, в якій загинуло досить багато і наших співвітчизників, і яка поглинула життя не одного американця, до того ж причини війни самих США з тим же Афганістаном у фільмі згадано лише кількома фразами, що виглядає досить дивним.

При цьому акторською грою у фільмі не вражає жоден актор - Том Генкс ходить весь фільм з одноманітною міною на обличчі, Філіп Сеймур Гоффман, невпізнанний в окулярах та з вусами, лише раз привертає увагу під час сварки з новим начальником, після чого знову відходить в тінь, Джулія Робертс єдина намагається зображати акулу капіталізму, але більше схожа при цьому на свою ж героїню легкої поведінки з фільму "Красунечка", яка чомусь нацупила на себе діаманти. Критики США вже оцінили стрічку на свій розсуд, давши "Війні Чарлі Вілсона" потрапити до п'яти номінацій на "Золотий глобус", але не нагородивши її жодним. Глядачі теж висловили своє ставлення, оскільки "Війна" в американському прокаті стартувала з мізерними зборами і має усі шанси навіть не повернути свій бюджет. Скоріше за все те саме чекає її і у нас, а прокат в Росії взагалі видається малоймовірним, і якщо так станеться, то залишиться лише констатувати, що пану Пєшковскому, себто пану Ніколсу, варто повернутись до загальних для всього світу проблем, залишивши локальні історичні конфлікти оцінювати часу і нащадкам.

 


Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Причиною напруженості в світі і на Близькому Сході і причини воєн у світі
Існування сіоністського ворога арабської нації і окупації Палестини.
Існування єврейського народу в центрі арабо-мусульманського велика помилка, тому що ця особа
Не має основні характеристики елементів світової арабо-мусульманської, як релігія
Мови, звичаїв і традицій.
Єдине рішення, щоб покласти край напруженості і воєн і економічних проблем у світі
Висилка євреїв з країн Близького Сходу, з Палестини, всієї Палестини. Це рішення
Краще для всього світу і єврейського народу, в той же час. Привіт всім

Написав arab muslim,
Дата Субота, 07 серпня 2010 Час 12:24

 1 
Сторінка 1 of 1 ( 1 Коментарі читачів )
Іменинники
5 червня
logo
logo

Марк Волберг (49)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru