Не спійманий - не злодій (Inside Man)

inside_manРежисер: Спайк Лі
Сценарій: Расселл Ґервітц
Актори: Дензел Вашингтон, Клайв Оуен, Джоді Фостер, Ешлі Еткінсон, Віильям Дефо
Кінопрокатник в Україні: B&H
Виробництво студії: Universal Pictures, Imagine Entertainment, GH Two, 40 Acres & A Mule Filmworks (США)
Рейтинг (в США): R
Прем'єра в Україні: 13.04.2006

 

На перший погляд ця історія може видатись ідеально спланованим пограбуванням банку. Але ситуація виходить з-під контролю, і в справі опиняються замішані заручники. Крутому копу доводиться взяти справу в свої руки і вирішити непросту ситуацію.

Рецензія

Сидячи у вузькій, схожій на карцер камері, Далтон Рассел поділиться з вами подробицями того, як йому вдалося провернути ідеальне пограбування. Він спокійно зайшов до банку, і забрав в нім те, що хотів - і ніхто йому не зміг перешкодити, хоч намагалися всі - і два темношкірі детективи, і слизьке стерво, підіслана власником банка, і навіть половина поліції міста. Але нікому з них не поталанило.

Цей фільм дуже чітко поділяється на дві частини - розповідь про злегка неохайного негра-парламентера (Дензел Вашингтон так і не зміг утриматися від повторення свого амплуа, відзначеного Оскаром), у якого проблеми з колегою Джоном Даріусом (прохідна роль Уїльяма Дефо), з подружкою, охочою весілля, з внутрішньою перевіркою, та ще і на якого тисне власник банку, що найняв для цього "людину, яка позбавляє проблем", - Маделайн Уайт у вельми міцному виконанні Джоді Фостер, і власне історія пограбування банку Далтоном Расселом (Клайв Оуен). Причому, перша частина десь так вдвічі, а то й втричі більша за об'ємом екранного часу, ніж друга. А друга, відповідно, набагато цікавіше.

Ось і вийшло, що наскільки чітко відчутно пролягла межа, так само чітко розділилися й плюси з мінусами. Серед переваг - Клайв Оуен, сценарій і реалізація пограбування, слизьке стерво Фостер. На цьому плюси закінчилися, і пішла територія іншої частини, із суцільними недоліками. Не скажу, що поганий Вашингтон - він тут точніше просто ніякий. Скоріше проблема в режисерові - темношкірий Спайк Лі ніяк не зміг відійти від впливу "заклику крові", і зробив фільм максимально "чорним" - з неабияк обридлою темою расизму, з обов'язковим для "чорних" фільмів спокійним побажанням білій жінці поцілувати "його чорну дупу", з жартами навколо ділянки між паском та колінами як за тематикою, так і за виконанням… й так далі і тому подібне. Такий собі - прилизаний "Не загрожуй південному централу".

Отже, заснований на і так досить часто використовуваному прийомі, коли рідкісний поганець-грабіжник спочатку виявляється не таким вже й мерзотником, бо нічого поганого по суті не зробив, а на перевірку - так і зовсім Робін Гудом, який покарав негідника, фільм виявився страшенно затягнутим. 2 години і 10 хвилин як для однодобового за сюжетом дійства, що відбувається в одному приміщенні, - не просто занадто, а надто забагато - до того ж витраченого більше не на тему пограбування, а на всілякі політкоректності, типу расизму, нацизму та інших утисків афро-американців.

Дивитися не раджу.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru