У 1991 році, коли Бріттані отримала вигідний контракт на зйомки реклами, вона з матір’ю переїздить у Барбенк, штат Каліфорнія, де в подальшому з’являється в телешоу "Blossom" (1993), та отримує головну роль в телесеріалі "Клас Дрекселла" (Drexell's Class) (1992). А вже наступного року Мерфі отримала визнання кінематографів з виходом сімейної драми "Сімейні молитви" (Family Prayers) (1993). Тоді її мати, яка до цього працювала в рекламі, звільнилась з роботи і вирішила всю себе повністю присвятити дочці, зробивши все для того, щоб Бріттані досягла успіху в шоу-бізнесі. Дівчина ж продовжувала грати у різних серіалах на кшталт "Вечірка на п’ятьох" (1994), "Сестра, сестра" (1994-1995) – всі вони приносили сім’ї додатковий прибуток.

Після серії ролей на телебаченні Бріттані починає дуже успішну кінокар’єру, вона бере участь у зйомках як в незалежному кіно, так і в проектах студій-мейджорів; як в драмах, так і в комедіях. Першим великим досягненням Бріттані стала роль у комедії Емі Хекерлінг "Нетямущі" (Clueless) (1995), пародії на стиль життя "Беверлі Хіллз, 90210", де вона чудово зіграла з Алісією Сілверстоун.

У наступних трьох проектах Бріттані Мерфі вдалося різнобічно розкрити свій акторський талант зображуючи нестандартні характери і поведінки. Так, у своєрідній комедійній стрічці Метью Брайта з чорним гумором "Шосе" (Freeway) (1996) вона грала роль потворної лесбіянки, допомагаючи героїні Різ Візерспун. У фільмі Ллойда Крамера "Девід і Ліза" (1998) вона чудово зображає емоційно неврівноважену дівчину. А у "Перерванному житті" ( в оригіналі "Girl, Interrupted") (1999) Джеймса Менголда – Бріттані вміло втілює ще один новий для неї образ пацієнтки лікарні для психічнохворих.

Між іншим, як не честолюбна (чи можливо просто дивна, як дехто вважає) новоявлена зірка взяла участь у створені численних серій мультиплікаційного серіалу "Цар гори" (King of the Hill) Майка Джаджа (1997-2006). Озвучена нею кішка Луенн, була навіть визнана найсексуальнішою зіркою анімації.

На додачу до її роботи з Джеймсом Менголдом у 1999 році, Бріттані також береться за дослідження масового безумства в світі краси у фільмі Майкла Патріка Джанна "Вбивчі красуні" (Drop Dead Gorgeous), і в той же час на малому екрані вона висвітлює набагато більш похмуру тематику у якісно зробленій під керівництвом Донни Дейч драмі про жахи голокосту "Арифметика Диявола" (The Devil's Arithmetic)

У 2001, Бріттані Мерфі з’явилась у тріллері Гері Фледера "Не кажи ані слова" (Don't Say a Word), де вона зіграла разом з Майклом Дугласом. Цього ж року виходить ще одна картина за її участі - "Сильна жінка" Пенні Маршалл (в оригіналі - Riding in Cars With Boys), де партнеркою Бріттані була Дрю Беррімор. Черговим же суттєвим кроком вперед в кар’єрі Мерфі стала блискуче виконана нею роль подружки і музи починаючого репера, героя Емінема, у фільмі "Восьма миля" Кертіса Генсона, який вийшов у світ 2002 року. Не забула акторка і про свої вокальні дані, і того ж року співала на вступній частині нагородження MTV Movie Awards.

З наступною роботою Мерфі у кінострічці "Молодята" (Just Married) Шона Леві, що вийшла у 2003 році, пов'язаний службовий роман - її партнером і в кадрі і поза ним став Ештон Катчер. Проте, талановита акторка поринувши у вир почуттів не лише не забула про зйомки у нових фільмах (цього року вийшла дуже вдала картина "Міські дівчата" (Uptown Girls) з Мерфі у головній ролі), а навіть розпочала музичну кар’єру, випустивши восени свій перший альбом. А коли несподівано для багатьох Ештон раптом опинився в наречених великодосвідченої і більш зрілої красуні Демі Мур, Бріттані важко переживала розрив з Катчером, проте знайшла в собі сили забути легковажного коханого. А вже наступного року Бріттані Мерфі оголосила про свої змовини з талановитим продюсером на ім’я Джефф Кватінез, які не закінчилися весіллям, проте розійшовшись вони залишилися друзями...

У 2004 році Бріттані відзначилася головною роллю у зовсім невтішній романтичній комедії Ніка Гаррена "Маленька чорна книжка" (Little Black Book), де , втім, їй вдалося показати свій співацький талант, і здивувала всіх у інноваційній графічній адаптації коміксу "Місто Гріха" (Sin City) Роберта Родрігеса, де вона з’явилась у ролі надто самовпевненої офіціантки, яка стає нагородою переможцю палкого суперництва героїв Клайва Оуена і Бенісіо Дель Торо. Цього ж року Бріттані була однією з багатьох ведучих церемонії 61 нагородження кінопремі "Золотий Глобус" (Golden Globes) і оголошувала переможців нагороди " Best Actor in a Mini-Series or Made for TV Movie".

Завдяки своїм різнобічним успіхам кар’єра Бріттані Мерфі неспинно просувається вгору, її стали засипати запрошеннями взяти участь у різних кінопроектах. Так, у 2006 році вийшло з її участю чотири художніх фільми. У черговій роботі Еда Бернса, комедії "Друзі чоловіка" (The Groomsmen), Мерфі з’являється в ролі нареченої Пола, героя Бернса. Також вона зіграла у містичній картині Карен Монкріфф про загадкове вбивство "Мертва дівчина" (The Dead Girl). У прогресивній романтичній комедії Алека Кешиш’яна "Кохання та інші катастрофи" (Love and Other Disasters) Бріттані зіграла американську емігрантку, працівницю лондонського журналу Vogue, яка намагається сусіду по кімнаті знайти кохання.

А також її голосом заговорила подружка танцюючого пінгвіна малюка Мамбла на ім’я Ґлорія у анімаційній стрічці "Веселі ніжки" (Happy Feet), де Бріттані знову вдалося показати свій співацький талант.

Бріттані не залишила своїх співочих амбіцій і у таки досягла успіху й у цьому напрямку – у травні 2006 сингл "Faster Kill Pussycat" , виконаний нею з Полом Окенфолдом досяг 7 місця у британських чартах.

Що ще, окрім музики, обожнює Мерфі? Вона обожнює солодке, особливо еклери, які запиває нежирним молоком. Бріттані дуже любить свою матір. Вони зараз мешкають разом в їхньому будинку в Лос-Анджелесі...