Американський актор Едріен Броуді (Adrien Brody) здобув широкої слави, коли виконав головну роль у картині "Піаніст" Романа Поланскі. Ця роль допомогла йому отримати свої перші, і одразу дуже вагомі нагороди - французьку премію "Сезар" та американський "Оскар" за краще виконання головної чоловічої ролі. Едріен став наймолодшим лауреатом "Оскар" за кращу чоловічу головну роль за всю історію цієї нагороди.
Біографія
Едріен Броуді (Adrien Brody) народився 14 квітня 1973 року в Нью-Йорку у сім'ї фотокореспондента Сільвії Плачі - католички угорського походження, та колишнього викладача історії Еліота Броуді - єврея за походженням. Едріен виріс у Квінсі, де відвідував місцеву школу - там за свою зовнішність він отримав прізвисько "красунчик". Щоб обмежити своє чадо від шкідливого впливу "небезпечних" дітей батьки записали його у театральний клас.
З дитинства Едріен тренувався працювати перед публікою - з 12-річного віку він виступав на святкуваннях днів народження та інших дитячих вечірках в ролі маленького мага, а згодом вступив до Вищої школи акторського мистецтва ЛаҐардіа (LaGuardia High School for the Performing Arts) та, в подальшому, до Американської академії драматичного мистецтва (American Academy of Dramatic Arts), де продовжував розвивати свої здібності.
У 15-річному віці Едріен дебютував на телебаченні, зігравши головну роль у телепостановці "Нарешті Додому" (Home at Last), де він зображав сироту, який вчиться боротися з життєвими труднощами, працюючи на фермі. Наступним досвідом була робота в кількох епізодах комедійного серіалу "Енні МакҐвайр" (Annie McGuire). Після серії таких робіт Едріен повернувся до навчання, лише інколи відволікаючись на невеличкі проекти.
У вільний час красунчик Едріен полюбляв гасати на мотоциклі, і з цим повязані деякі зміни, які відбулися в його зовнішності. Одного разу він потрапив у ДТП - перелетів над дахом автомобіля і вдарився головою. Після цього інциденту йому довелося тривалий час пролежати в лікарні до повного одужання, а на згадку про той випадок йому залишився зламаний у двох місцях ніс. Третій раз він його зламав на зйомках одного зі своїх фільмів, остаточно зіпсувавши собі профіль.
Наступним помітним успіхом Едріена стала робота 1993 року у кінофільмі про часи великої депресії режисера Стівена Содеберґа "Цар Гори" (King of the Hill), де йому дісталася хоч і другорядна роль, проте її майстерне виконання сподобалося критикам і подарувало нові можливості. Едріен здобув декілька запрошень, насамперед у фільм "Янголи на краю поля", а також у картину "Востаннe, коли я наклав на себе руки", яка вийшла у 1997 році.
Того ж самого року Едріен отримав головні ролі у фільмах "Весiлля пiдприeмця" (The Undertaker's Wedding) та "Кров з молоком" (Six Ways to Sunday) - двох досить посередніх картинах, які все ж проклали шлях до роботи більш високого класу, в основному завдяки статті в одному із випусків журнала Vanity Fair's, який "прорекламував" молодий талант.
Після роботи над фільмом "Ресторан" Броуді вперше отримав більш-менш вагому відзнаку - номінацію в незалежному нагороджені премією Spirit Award, а трохи згодом і схвальні відгуки кінокритиків за його ролі у фільмах Спайка Лі "Літо Сема" (Summer of Sam) та Терренса Маліка "Тонка червона лінія" (The Thin Red Line).
Дві останні ролі були досить незвичними, але в той же час, завдяки своїй яскравості, давали можливість потрапити в центр уваги, але сюжети фільмів не дозволили розгорнутися його таланту на повну силу. Проте, образ панка-бісексуала у картині Спайка Лі справив враження як на критиків, так і на глядачів, причому називали його роль, як на диво, одним із найсильніших моментів для такого досить посереднього фільму.
Тим часом Броуді продовжував працювати - в картині Баррі Левінсона "Висоти свободи" (Liberty Heights), у фільмі Кена Лока "Хлiб i троянди" (Bread and Roses), та багатьох інших, на які молодий актор покладав великі надії, але кожен раз через різні обставини вони не справджувалися. Так було до того часу, поки Едріен не отримав головну роль у фільмі Романа Поланскі "Піаніст".
Для того, щоб повністю увійти в образ польського артиста, який намагається вижити в часи Холокосту у Варшаві, Едріену довелося піти на деякі жертви. Він зник для всіх на кілька місяців - покинув свою квартиру, машину, схуднув на 13 кілограмів і дійсно став схожим на людину, яка витрамала важкі випробування. А натомість навчився самостійно грати на піаніно твори Шопена, як справжній музикант.
Тоді нарешті критики - і навіть Кіноакадемія - справді звернули увагу на його роботу, підтвердивши, що жертви Едріена не були марними. Так Едріен Броуді здобув свого першого Оскара, а згодом за цю ж роль був відзначений французьким аналогом Оскара - премією "César Award". Варто зазначити, що не багатьом американським акторам вдається взагалі здобути хоч якогось визнання в Європі, але Едріен став єдиним виключенням - першим американцем, якого нагородили у Франції найвищою кінонагородою.
Вражені кінокритики його унікальну манеру акторської гри та нестандартну зовнішність порівнювали з майстерністю молодих Аль Пачіно та Роберта Де Ніро, а Холлі Бері навіть вирішила подарувати йому, як переможцю Оскара, свій поцілунок, фото з яким обійшло перші сторінки усіх світських новин.
Після "Піаніста" Едріена стали запрошувати у більш гучні проекти. Наступними його роботами були досить різнопланові фільми, де Едріену вдалося показати усі грані свого таланту. Йому довелось зіграти і психологічно складну роль розумово відсталого Ноа Персі у фільмі "Таємничий ліс" (The Village) Найта Ш'ямалана, і не менш цікаву - ветерана війни Джека Старкса у фільмі "Піджак" (The Jacket), і романтика-письменника Джека Дрісколла у черговому рімейку "Кінг-Конга", який, до речі, став найкасовішим фільмом для Броуді, зібравши в прокаті 550 мільйонів долларів.
Останнім часом Едріен не зменшуючи активності, з'являється щоразу у нових амплуа. Останні його роботи - фільм "Відчайдушні мандрівники" (The Darjeeling Limited) Веса Андерсона, детективна картина "Голлівудленд" (Hollywoodland) Аллена Колтера, історія шахраїв Братів Блум (The Brothers Bloom) Райана Джонсона, науково-фантастичний фільм Вінченцо Наталі "Splice".
Зараз Броуді знімається у картинах "Cadillac Records" Дарнелла Мартіна та "Giallo" режисера Даріо Ардженто, товаришує з Тупаком Шакуром та Азією Ардженто, а також виступає представником модного бренду Ermenegildo Zegna.
У вільний же час Едріен полюбляє слухати хіп-хоп і навіть думає про те, щоб стати музичним продюсером. Також до його численних талантів належить гарний смак - в 2004 році журнал Esquire назвав його "Найкраще вдягненим чоловіком Америки". Це повинно неабияк лестити іспанській акторці Ельзі Патаку, з якою зараз зустрічається Броуді.
