Марина Муляр "Гра"
Для дітей


У моєму дитинстві якось не було проблем з дитячими книжками.

Ні, їх у мене було щось із десяток, бо у матері гроші не завжди на хліб були, але до моїх послуг була уся бібліотека Київського університету ім. Шевченка, де вона навчалась, і шедеври світової дитячої літератури я брав звідти, бо ж навіть шкільна бібліотека мала лише книжки про дитинство Леніна та переможну боротьбу радянських розвідників та їх помічників-піонерів проти усіляких антирадянських ворогів.

Майже усі книжки, що я пам'ятаю, і які досі, мабуть, лежать у моєму будинку (принаймні вони ще там лежали, коли я з нього пішов), були куплені в роки перебудови та після - коли і книжки почали з’являтися у продажу, і люди почали заробляти досить, щоб їх купувати.

А потім кудись все зникло.

Спочатку книжки, а потім і крамниці - це стало "немодно".

Останній мій спогад - єдиний книжковий магазин в моєму місті, де всі полиці заповнені однією книжкою - Толкінівським "Гобітом".

Сама книжка чудова, але такого жахливого оформлення, що скоріше лякала, а не викликала бажання взяти її до рук, тому про "Володаря кілець" я дізнався на чотири роки пізніше, аніж міг. Книжкових магазинів у моєму місті нема й досі, та й мене там вже нема - я перебравсь поближче до культури. Тут книжкові магазини є, але якісь дивні - україномовної літератури у кращому випадку два стелажі й три полиці, як в "Орфеї", що на Петрівці, у найгіршому - жодної книжки. На книжковому ринку "Петрівка" годі щось україномовне й шукати - крім підручників, у кращому випадку Абабагаламагівський "Гаррі Поттер" чи Софіївський Коельо.

Тому пам’ятаю свою радість від першої україномовної художньої дитячої книжки, яку придбав за часи незалежності - чудове перевидання "Тореадорів з Васюківки" Всеволода Нестайка. Пам'ятаю захват від книжок, оформлених Владиславом Єрко, та вдячність за подарований на день народження друзями повний комплект "Поттера" від тої ж таки "А-ба-ба-га-ла-ма-га".

Щоправда на цьому українська та україномовна література для мене й закінчилась.

А цього року - як прорвало!

Виставка книговидавців на Євроконі показала, що дитяча література є, тільки дивує - куди ж вона дівається, що її катма дістанеш. Ось наприклад книжка Марини Муляр, що лежить переді мною на столі, була надрукована два роки тому.

Навіть уявити собі не можу, який шлях по складах вона пройшла, перш ніж виринула на полиці "Орфею" де я її і вхопив. Якщо до цього додати, що в мережі є повідомлення, що її тираж майже весь було розкуплено, то несамохіть приходять до голови думки про якісь таємні змови - книжку відразу розкуповують, і більш ніхто її не бажає ані перевидавати, ані рекламувати, ані розповсюджувати книгарнями міста. Прямо "порятунок потопаючого в його руках" - як читач дуже захоче, то сам знайде.

А книжка ж дуже непогана, якщо не сказати краще. До неї Марина Муляр займалася журналістикою, упорядкуванням збірників та оповіданнями в часописах - наскільки я зрозумів, це її дебют, як повноцінної письменниці, до того ж письменниці дитячої, що набагато складніше й важливіше. Це дорослого можна заманити гучним ім’ям письменника, модною тематикою чи ще якимось рекламним ходом, а дитина все сприймає через "цікаво чи ні".

З іншого боку, для дітей не можна писати низькоякісну белетристику, яку пишуть для дорослих у вигляді "відпочинку для мозку після роботи" - дитяча література повинна вчити та розвивати читача. Тому успішне написання дитячих книжок вважається для письменників ознакою високого класу, деякі визнані майстри літератури дорослої відмовляться навіть робити спробу.

Марина вирішила ризикнути, тому книжка цікава крім усього іншого спостеріганням, як у письменника розвивається хист, як відточується стиль та слово, як журналіст - людина, що звикла писати коротко і стисло про конкретні речі, змінюється на письменника, якому потрібно змальовувати те, чого не існує в реальному світі, передавати характери героїв, з якими не зустрінешся в житті, та ще робити це так, щоб було цікаво маленькому читачу.

Книжка на 350 сторінок складається з двох книг.

Перша, яка займає всього 83 сторінки, більш схожа на маленьке фантастичне оповіданнячко для підліткового, чи навіть дитячого журналу. В цій частині дещо незграбна побудова речень, майже відсутні детальні описи героїв, а стиль більш схожий на опис коміксу - дуже багато місця відводиться діям, майже як в голівудських бойовиках.

Історія, в якій читач знайомиться з Палагною, Фаною та Антоном дуже схожа на ту комп’ютерну гру, довкола якої розвивається сюжет. Так-так - геть як у сучасних підлітків, основна їх розвага є комп’ютерні ігри, щоправда на відміну від реальних їх ровесників у бідних дітей дуже мало є ще чим зайнятись, бо живуть вони на астероїді, відколи їх планета загинула. Дядечко Фани, один з місцевих комп'ютерних геніїв, щось наробив таке, що було схоже на звичайну гру, насправді будучи порталом в інший світ, звідки він викликав трьох молодих магів, пообіцявши віддати їм астероїд. Дівчата за допомогою свого однокласника Антона на прізвисько Темний, перешкоджають захопленню, мимоволі кілька раз рятуючи тих від небезпек сучасної цивілізації, і, наприкінці, потоваришувавши з ними, оскільки не завжди твій ворог є поганою людиною, а в житті краще знаходити порозуміння з різними людьми. На мирному розлученні закінчується коротенька перша книга з усіма її недоліками "першого млинця".

А далі починається книга друга - підлітків викликає світ принців, потребуючи їх допомоги, і їм доведеться дізнатись ще одну життєву істину - не завжди те, що здається злом, діє із злими намірами

В книзі другій стає помітно, наскільки зросла майстерність Марини - стиль стає справді художнім, описи більш детальними та природними, світ та герої з картонних фігурок, якими вони були в першій частині книги, оживають, а читача, принаймні мене, стає неможливо відтягнути до кінця книги і за вуха.

До того ж книга написана дуже легко, і читається одним подихом, і дуже швидко - ось коли починаєш шкодувати про свою швидкість читання. За три години доводиться прощатися з героями, яких вже встиг полюбити, і чекати продовження - сподіваюсь, що за ним у Марини діло не стане... Вітаю її з чудовим дебютом на теренах дитячої книжки, а себе та читачів - з появою справжньої української дитячої літератури.

Тепер у нас є вибір між перевиданнями старих та знайомих книжок і Гаррі Поттером, що останнім часом повністю зайняв нішу літератури сучасної.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Дуже чудова книга для дітей! Не підкажете де можна знайти її в інтернеті?

Написав Марина,
Дата Понеділок, 04 січня 2010 Час 14:03

Продовження, пані Софіє, вже давно написано - скажу по секрету, що я його вже навіть читав. :) Але через проблеми з видавництвами та фінансову кризу його не можуть видати вже кілька років.

Написав VJ,
Дата П'ятниця, 27 березня 2009 Час 07:45

Дуже цікава книга.Скажіть, буль ласка, коли буде продовження?

Написав Софія,
Дата Четвер, 26 березня 2009 Час 19:24

 1 
Сторінка 1 of 1 ( 3 Коментарі читачів )
Іменинники
4 липня
logo
logo

Джина Лоллобріджида (93)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru