Артуро Перес-Реверте: Хай живуть волхви!

peresreverte_arturo Терпіти не можу Санта-Клауса. Якщо одного чудового дня я вирішу стати серійним вбивцею - насамперед перестріляю міністерство культури, а потім одразу візьмуся за товстунів в червоних куртках. Іспанія ось-ось стане справжньою європейською країною - вже зараз ми з непідробною радістю танцюємо під американську дудку в Іраку і будь-якій іншій точці земної кулі. Добре, з цим я готовий змиритися, але звільніть мене від параду Санта-Клаусів на вулиці Чамбері. Це так само безглуздо, як жителі Арканзасу, що виспівують севільяни. Я знаю, що Санта-Клаус прийшов до нас не вчора, що він сучасніший за одягнених царями Сходу людей похилого віку, що дітям тепер дістається більше подарунків. Та все ж цей огрядний бородань безглуздо виглядає на іспанських вулицях. Це американський винахід, що покликаний збільшити об'єми продажу в супермаркетах, не вартий одного горба верблюда волхва Гаспара, як всі гумові монстри Хеллоуїна не варті нашої Ночі усіх покійних.

В дитинстві автор цих рядків був найвірнішим підданим царів Сходу. З того часу пройшло багато років, минуло багато різдвяних ночей. Діти бачать світ не так, як дорослі, інакше сприймають звуки і запахи. Можливо тому дитячі роки ввижаються мені суцільною магією. В калюжах відбивалося світло вуличних ліхтарів, з трамваїв виходили закутані в шарфи городяни, перехожі пригощали вином і печивом постових в чудових білих касках. Цікаво, куди пропали ці постові? Я згадую псалми по радіо, дзвони і дерев'яні тріскачки. Я згадую, як плакали ми з братами, коли нашого улюбленця індика Федеріко зажарили до святкової вечері. Але найчастіше я згадую виблискуючу вивіску магазина іграшок. Як манили нас, дітей, що не знали телевізора, її різнокольорові вогники. Ми притискували носи до скла вітрини, мріючи оволодіти виставленими в ній скарбами: залізницею, іграшковим пістолетом, картонною конячкою або коробкою з олов'яними солдатиками.

Звичайно, я помічав й інші прикмети Різдва, але лише через роки зміг зрозуміти, чому сусідський хлопчисько дивився на вітрину з таким сумом і чому через день після візиту волхвів, коли я хвалився новенькою шпагою, зовсім як у Чорного Лебедя, він відвертався, ховаючи руки в кишені. Чому бідно одягнена жінка, застигнувши на порозі магазина, нервово підраховувала гроші, що їх явно не вистачало на ляльку – мрію її донечки. Чому чоловік в пошарпаному пальті довго дивився на прикрашену синіми вогнями вивіску, а потім йшов геть додому, щоб всю ніч майструвати вбогі іграшки з дерева та картону для своєї дітвори, яка теж мріяла про подарунки на Різдво. Мені боляче згадувати про це. Зараз я розумію, яка туга стояла в їх очах. А тоді я був всього лише дитиною, безтурботною дитиною, якій дуже пощастило в житті.

Давно немає на світі безмірно дорогих для мене людей, які навшпиньки пробиралися в мою кімнатку, щоб залишити подарунок біля ліжка. Нікому врятувати мене від холоду і захистити від страшної недуги – усвідомлення мерзотності, що панує навколо. Але до цього часу рідні тіні оточують мене в чарівну різдвяну ніч, і, вдивляючись в темряву спальні, я бачу їх усмішки. І тому три фігури в пурпуровому одязі і коронах із золотого паперу, які, всупереч Санта-Клаусові і тому ідіотові, який його винайшов, не дивлячись на всі модні віяння, екс-міністра Солану і американське «мило» по телевізору, проходять вулицями наших міст п'ятого січня кожного нового року зі своїми верблюдами, - єдині правителі, яким належить моя шпага. Я готовий зробити виключення лише для Анни Австрійської і її діамантових підвісок. А товстий янкі з бородою обійдеться.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
28 травня
logo
logo

Кайлі Міноуґ (54)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru