Артуро Перес-Реверте: Узвіз Мойано

arturo peres-reverte Мадрид – місто хамства і дурості. Його мучать неуважні водії, постові і підйомні крани, які вічно стоять не там, де треба, а також непробивний мер, обличчя якого все більше кам'яніє з кожним днем. Мій сусід Маріас, що живе на Пласа-де-ла-Вілья і тому відчуває політику керівництва на власній шкурі, частенько кидає в адресу нашого мера гнівні і не завжди пристойні репліки. Я сам готовий підписатися під кожним словом. Та все ж, попри самовіддану працю чиновників, Мадрид не втратив остаточно своєї неповторної краси. Серед невеликого числа острівців опору пожадливості і вульгарності, готових дати притулок чесним людям, дякувати богу, зберігся і книжковий ярмарок на узвозі Клаудіо Мойано.

Зимового ранку, коли сонце просвічує крізь голі гілки дерев, розжарюючи залізні дахи кіосків, спуск Мойано нагадує пляж, куди прибій викидає уламки загиблих бібліотек та збанкрутілих видавництв. Мандрівник, вражений тією рідкісною, солодкою і невиліковною хворобою, що примушує його серце тріпотіти від дотику до сторінок прекрасних старих видань, повинен почати свою першу прогулянку Мадридом з бульвару Реколетос, з обов'язковою зупинкою біля старого мармурового прилавку кав’ярні «Хіхон». Відвідувачів цієї пори небагато і продавець тютюну Альфонсо, позіхаючи, гортає газету за прилавком, заваленим пачками цигарок і лотерейними квитками. Потім мандрівникові слід вшанувати знаменитих привидів, що мешкають серед старовинних стін і каламутних дзеркал, і попрямувати далі у супроводі одного з них – Хардіеля, Валье-Інклана або Барохи – у бік Сібелеса і бульвару Прадо, а потім звернути ліворуч, неквапливо пройти вздовж ґрат Ботанічного саду, і знову ліворуч, донизу узвозом Мойано, серед лотків з книгами, які терпляче чекають на свого власника, здатного подарувати їм нове життя. І, можливо, якщо мадридська примара, що ув'язалася за ним, буде в доброму настрої, подорожній раптово відчує легкий холодок в грудях. Він знайде свою книгу, нову або пожовклу від часу, ту, що давно шукала його і чекала, що була призначена тільки йому. Багато років тому письменник, якого давно вже немає в живих, задумав і написав цю книгу за столиком кафе, у тиші кабінету, в тісній мансарді, а потім відніс її у видавництво – ніби кинув в морі послання в пляшці.

А потім, притискуючи до грудей омріяний фоліант, мандрівник вирушить вгору вулицею, зупиняючись біля кожного прилавку, сподіваючись на повторення дива. Він пройде повз торговців книгами в сірих халатах і потертих куртках, що вдячно приймають тепло електричних печей, гляне в їх загрубілі від сонця та вітру обличчя, що роблять їх схожими на моряків з неіснуючих кораблів, пришвартованих в міфічному порту біля вокзалу Аточа. Магія книг, котрі продають ці люди, не відбилась на їхніх обличчях. В них можна прочитати доброту або жадібність, розум або дурість, як у всіх звичайних людей. Мандрівник зустріне торгашів, для яких книга не більше, аніж предмет купівлі-продажу, і тих, хто щиро вірить в святість свого ремесла. Він побачить похмурих типів, що бурчать собі під ніс, наче всі кому не ліньки перегортають книги але нічого не купують, поблажливих людей похилого віку, фанатиків з палаючими очима, послужливих і привітних ентузіастів. І, звичайно, палку молодь, нове покоління книгопродавців: Бориса, Антоніо, Пако, Альберто; тих, хто читає книги, а потім продає їх. Вони успадкували свій товар від батьків або добули його, переживши чимало небезпечних пригод. Вони хочуть повернути колишній узвіз Мойано, будують плани, мріють, вимовляють слова «єдність», «оновлення», «зусилля», «праця». А інколи, за кухлем пива, просять своїх друзів писати статті, подібні цій.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
28 травня
logo
logo

Кайлі Міноуґ (54)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru