Поки мураха працювала, бабка цілими днями валялася на травичці, покурювала люльку і ліниво перебираючи гітарні струни, наспівувала пісні Алехандро Санса. Коли їй це набридало, бабка починала дратувати і мучити бідну мурашку: "І як тобі не набридає носитися туди-сюди? Нічого тут бігати!" Іноді бабка кидалася в мураху камінчиками і гучно реготала: "Подивися на себе, запацюра! Ти працюєш як кінь. Тільки дурні з ранку до ночі тягають зерно туди-сюди. Дурість яка!"

Мурашці таке звернення, само собою, не подобалося. Іноді вона навіть зупинялася і погрожувала бабці кулаком: "Йди, діставай кого-небудь іншого, а від мене відчепися!". На що бабка незмінно відповідала: "А що, і піду! Я-то можу робити, що хочу, це у тебе ні на що немає часу". Але частіше мурашка тільки міцніше стискала зуби, або що там у мурашок в роті: "Нічого, - мурмотіла вона, поправляючи свою ношу, - поговоримо, коли прийде зима. Це зараз на дворі серпень. Подивимося, що ти заспіваєш, коли настануть грудневі морози". Бабка у відповідь тільки реготала. Тим часом наступила зима, почалися морози, повалив лапатий сніг. Але мурашку анітрохи це не турбувало: в її мурашнику було тепло, а комора заповнена запасами. "Тепер ця вертихвістка точно помре з голоду і холоду, - думала вона, потираючи лапки. - Мабуть, скоро вона прибіжить набиватися в подруги. Але зі мною цей номер не пройде! Де сядеш, там і злізеш!".

В один прекрасний вечір, коли мураха в халаті і капцях з помпонами влаштувалася перед телевізором подивитися серіал, хтось подзвонив в двері. Господиня мурашника трохи не знепритомніла від щастя. "Нарешті з'явилася, красунечка! - подумала вона. - Ти, мабуть, трохи жива з голоду і зовсім замерзла. Подивимося, чи не втратила ти бажання співати". Бабка, проте, зовсім не страждала від холоду. Вона куталася в дорогу шубку, а на вулиці її чекав новенький "ролс-ройс".

- Я прийшла попрощатися, - повідомила бабка з порогу. - Поки ти тут гнула спину, я познайомилася з одним цвіркунцем. У нього зв'язки в шоу-бізнесі.

- Та годі тобі! - пробелькотала мураха, остовпівши.

- Та вже повір мені. Маноло... Його звуть Маноло, чарівно, правда? Так от, Маноло зняв для мене шикарну квартиру і сплачує всі мої рахунки. А зараз ми їдемо до Лондона записувати мій перший альбом.

- Та бути не може!..

- Чесне слово! А потім ми з Маноло вирушимо в круїз по Середземному морю. Знаєш: Італія, Туреччина, Греція... Я надішлю тобі листівку. Чао!

І бабка попрямувала до свого "ролсу", закутуючи шийку в пухнастий комір шубки. Мураха довго стояла посеред вітальні, переводячи погляд з вхідних дверей на забиту запасами комору. Вона думала про того мурашка, який залицявся до неї влітку, а потім зійшовся з її подругою Матільдою. "От чорт! - спохопилася вона раптом. - Зовсім забула! Адже бабка буде в Греції. Там живе цей старий-письменник, Езоп, здається. Треба було передати йому від мене привіт. Хай йому грець!"