Артуро Перес-Реверте: Мер та віадук

arturo_peres-reverteЯ люблю Мадридський віадук. Точніше, любив його колись. Коли мені було трохи за двадцять, я жив в десяти хвилинах від нього і часто зупинявся на мосту, щоб викурити "Дукат" і подумати про своє недовге минуле і більш-менш прозоре майбутнє. До дахів старого Мадрида було рукою подати, а до Вістільяс - докинути камінчиком. З іншого боку, за Куестою, Вегою та Мансанаресом, виднілася темна пляма Каса дель Кампо, що пробуджувало в мені ностальгію. Мені подобалося уявляти на місці дерев воду і думати, що я не в центрі Іспанії, а на морському узбережжі.

 

Я ніколи не бачив, як накладають на себе руки, принаймні на віадуку. Якось вночі я зустрів там жінку - герой роману або фільму неодмінно зав'язав би з нею бесіду, щоб вберегти від фатального кроку, проте я завжди вважав, що лізти в чужі справи не варто, і тому залишився на місці і лише провів жінку поглядом. Вона продовжувала йти своєю дорогою і зовсім не збиралася кидатися вниз. Пам'ятаю, що вона подивилася на мене і, мабуть, теж подумала, що я хочу зістрибнути. Як не дивно, саме в той момент я був як ніколи близький до того, щоб використати мадридський віадук у такий зловісний спосіб.

Коли я побував там востаннє, поручні закривали потворні залізні листи. Мерія все-таки встановила обіцяні щити. Тепер не можна не то що зістрибнути з віадука, але й затриматися на ньому, щоб викурити сигарету і помилуватися околицями. Мабуть, добра половина цих щитів незабаром буде вкрита графіті або, як кажуть по телевізору, витворами урбаністичного мистецтва.

Я не знаю, ким є мери ваших міст. Що стосується нашого мера, то мій сусід-англієць, голова Клубу шанувальників Альвареса де Мансано, характеризує його, використовуючи все багатство мови Шекспіра. До його визначення мені просто нічого додати. Можу лише сказати, що, слухаючи публічні виступи мера, спостерігаючи його манеру триматися, знаючи про темні справи його оточення і бачивши, що робиться в столиці імперії, починаєш розуміти, чому наше місто перетворилося на непридатне для життя стидовисько. В нашому мерові, як в генсекові НАТО, мене дратує все, навіть фізіономія. І все-таки народ за нього голосує. Що ж, ми маємо таких мерів і секретарів НАТО, такі столиці і віадуки, на які заслуговуємо.

Нічого дивовижного. Батьки нації чхати хотіли на Мадрид і його урбаністичну вакханалію, котру творить його мер. Експозицію Музею озброєних сил переносять в Толедо, постійно перекривають півміста, будують будинки-монстри, спотворюють віадук, а уряд і товариші мера по Народній партії зберігають милостиве мовчання.У цій історії вражає не потворність конструкції, не байдужість до прекрасного пейзажу, а лицемірство міської адміністрації, що підозрює всіх без виключення городян в прагненні померти молодими. Якщо вже боротися з суїцидом по-чесному, залізними листами доведеться завісити ціле місто. Я вимагаю повернути мені право накладати на себе руки там, де мені заманеться. Спочатку мерія робить наше життя нестерпним, а потім не дає нам можливості від нього позбавитись.

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
28 травня
logo
logo

Кайлі Міноуґ (54)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru