Артуро Перес-Реверте: Зимовий вогонь
 Ця дурна в принципі історія відбулася кілька днів тому. Рано-вранці мороз покрив мадридську землю крижаною кіркою. Я надів теплу куртку, закутався в шарф і відправився в лавку купити газет та хліба. Лавка розташовується недалеко від маленької гранітної церкви, настоятель церкви дон Хосе щодня приходить туди після вранішньої меси і купує газету «АБВ». Зазвичай ми трохи базікаємо про життя, про його паству і про те, що хліб з кожним днем стає все гіршим. Люди заходять в лавку, роблять покупки і поспішають до виходу. Та і сам я зазвичай поспішаю розплатитися і піти. Але того дня було такий холодно, що крамар розпалив біля входу жаровню, щоб покупці могли погрітися. У лавці я застав дона Хосе в незмінному береті і двох немолодих каменярів, і всі ми, нечисленні вранішні відвідувачі, оточили жаровню і протягували руки до вогню. То були благословенні хвилини.

Полум'я вогнища впливає на людину дивним чином. Ніхто не поспішав по своїх справах. Люди, котрі щодня забігають в лавку купити хліба, тепер вели неспішну бесіду. Настоятель раптом заговорив про ті дні, коли був зовсім молодим священиком в крихітному селі, загубленому десь в Наваррі, їздив на мулі дорогами, вкритими кригою, і розтоплював ладан на кухонному вогнищі. Я пригадав жаровню на кухні бабусі, лавку, куди мене посилали за вугіллям, і той день, коли по радіо повідомили про смерть Пія XII. Один з каменярів пригадав, що в дитинстві його примушували пасти овець. Хлопчик умів рахувати лише до п'яти і перекладав камінчики з однієї кишені в іншу, аби перерахувати своє стадо. Полум'я жаровні зближувало нас. Ще вчора ми ледь віталися при зустрічі, а сьогодні, за дружною бесідою біля вогню, розповіли про себе куди більше, ніж самі хотіли.

Іспанське слово hogar, що позначає вогнище, походить від вогню. Воно йде від латинських слів focus і lar. «Ларом» називали домашнього духа, хранителя сім'ї та її вогнища. У минулі часи, коли холод, що панував у світі, лякав людину куди сильніше, аніж зараз, вогонь багаття давав тепло, спокій і надію. У сучасному суспільстві вогнище майже втратило своє значення. Не рахуючи випадків на зразок цього, неймовірних в епоху фальшивої багатослівності і цинічного користолюбства величезних супермаркетів, люди більше не збираються ані на кухні перед вогнищем, ані за обіднім столом, щоб поговорити, подивитися в очі один одному. Вони вважають за краще мовчки сидіти на дивані і дивитися в одному напрямку: у телевізор. Та все ж стародавні механізми, атавістичні інстинкти діють як і раніше. Іноді буває достатньо одного холодного дня, щоб вогонь розвіяв наркотичне марево споживання і комфорту і збудив родову пам'ять про зовсім інше життя, примусив нас знов відчути себе людьми і братами. Щоб ми з цікавістю озирнулися навколо і подивилися, нарешті, в очі один одному. Щоб всі ці люди, котрі не звикли вітатися до ладу, пригадали про довгу і велику історію, яка об'єднує їх і значить куди більше сотень речей, що віддаляють нас одне від одного.

У лавці стало більше покупців і майже всі підходили до вогню. Тип в мисливській куртці, який приїхав на «БМВ» і спочатку здався мені справжнім бовдуром, раптом розповів, що в дитинстві любив хворіти: можна було не ходити в школу, а мама годувала його гарячим бульйоном. І тоді я зрозумів, що він, зрештою, гарний хлопець. Каменяр, який в дитинстві був пастушком, пригостив усіх цигарками, і ми закурили прямо від вогнища. Навіть крамар не поспішав назад за касу.
— От би з'явилося більше вогнищ, — сказав я Дону Хосе, протягнувши руки до вогню, майже сплетя свої пальці з пальцями співбесідників.

— І ти це мені говориш, сину мій, — засміявся старий священик. — І ти це мені говориш...

  
Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
28 травня
logo
logo

Кайлі Міноуґ (54)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru