Мандрівки
Хотин, Окопи, Кривче, Скала-Подільська

Наступний день розпочався з того самого сніданку, що входив в ціну номера, після чого колеса були спрямовані на Хотин. Порівняно з Кам"янцем та Меджибожем Хотинська фортеця виглядає чи не найкраще, оскільки практично усі з наявних приміщень відкриті для огляду і ремонт/реставраця/розкопки йдуть лише в одному місці. Але є й мінуси. По-перше більшість з цих приміщень порожні (хіба що в одному з них розташована досить жалюгідна діорамка), тоді як можна було б їх хоч чимось наповнити - виставками, експозиціями результатів розкопок чи ще чимось. По-друге - попри наявність нещодавнього ремонту видно, я спеціально фото зробив, як руйнується здоровенний шмат зовнішньої стіни - через кілька років такого впливу на неї води вся ця стіна просто завалиться. І, нарешті, найголовніше - не пускають на мур :( Ну скажіть мені, що це за фортеця, в якій під час екскурсії не можна потинятися муром і подивитися на околиці зі стін? Дурниця якась виходить, а не туристична принада.

Це з персонально-туристичної точки зору. А з глобальної неозброєним оком видно найголовніший недогляд людей, які займаються фортецею. Насправді одне з "семи чудес України" не просто маленький фортик, як це виглядає зараз на усіх фото. Оскільки ми з дружиною страшенно не любимо туристичних маршрутів, то після огляду фортеці пішли довкола практично непомітними доріжками, які використовуються хіба що такими самими психами-ентузіастами та місцевим населенням для вигону корів на випас - теж, до речі, надзвичайна картина: в одному місці на старих стінах одної з найголовніших пам"яток України пасуться дві корови, в другому - розорано маленький городик під картоплю. Так от фортецю за класичною схемою таких споруд оточувало кілька "витків" мурів - аби ворог, який захоплює перші ворота, не міг далі бігти навпрошки аж в сердце укріплення, а змушений був кружляти по спіралі, наражаючись на вогонь з двох сторін від захисників мурів і атакуючи штурмом ще з півдесятка воріт, поки не дійде до останнього бастіону. Наразі в найкращому стані лише саме цей останній бастіон - усі інші мури засипані землею і потихеньку руйнуються рослинами і погодними умовами. Якби їх відновити - це була б така туристична перлина, що з нею нічого б не зрівнялося. Але ж це потрібно чиєсь бажання... Втім і так Хотинськими закапелками було цікаво потинятись - ставлю на друге місце за цікавістю після Меджибожа. Особливо приємно було посидіти в спеку в підвалі - хоча могли б там хоч якесь джерело освітлення встановити.


Детальніше...
 
Хмільник, Меджибіж, Кам'янець-Подільський
Прокинувшись під спів пташок ми зробили необхідні ранкові процедури і поїхали назад до курортного, але негостинного Хмільника. Оскільки це була сьома година ранку і жодна кав'ярня не була відчинена - довелося снідати харчами з місцевого магазину мережі "Сільпо", бо їсти дуже вже хотілося - останній раз ми обідали в Бердичеві, про що я, до речі, забув згадати. Заїхавши в Бердичів практично одразу ми натрапили на піцерію "Престиж", перебування в якій переконало нас, що подальша поїздка буде надзвичайно вдалою з таким початком - бо попоїсти ми таки любимо :) Піцерія затишна, відвідувачів мало і вони тихо сидять собі по своїх куточках. Головна окраса і "фішка" закладу - настінний музичний автомат, де за гривню можна замовити пісню. Він навіть кліпи програвав :) Поки чекали їжі - потішили собі душу "Плачем Єремії", привчаючи місцеву публіку до українських пісень. До речі - вибір їх в ньому був чималенький, що наводить на думку про українське походження цієї штуковини. Шкода лише, що за фотоапаратом до машини повертатися було ліньки. Годували чудовим курячим супом з домашньою локшиною, відбивною з молодою картоплею і філіжанкою еспресо на десерт. Нам сподобалося - можу рекомендувати, якщо комусь треба буде поїсти в тих краях. А от в Хмільнику ми так нічого і не відвідали, окрім супермаркету.


Детальніше...
 
Андрушівка, Червоне, Бердичів, Турчинівка

Давно запланована поїздка розпочалася з думки про те, що потрібно дещо прикупити для мандрів. Перше - інвертор, оскільки з собою купа техніки і на всю перехідників для автомережі не накупишся. Друге - GPS. В якості першого був обраний Astra KV-150W, в якості другого - Garmin nuvi 200 Black. Так вони у нас обидва поки що і лишились - один цілком пристойно заряджав ноут, другий - так само гарно вказував дорогу. З недоліків можна відзначити хіба що дуже малу кількість об"єктів, відсутність українського озвучування і деякі помилки карти: зокрема в одному місці навігатор нас повів абсолютно неоптимальним маршрутом, в іншому - під знак заборони руху, а в третьому вирішив, що ми в чистому полі. Але це було кілька несуттєвих дрібничок, хоча в другому випадку я ледь не в'їхав в "жигулі" в Бердичеві, оскільки "цеглина" висіла до мене боком, та ще й захована за гілляками дерев.

Детальніше...
 
Корсунь-Шевченківський - Буда - Суботів - Чигирин - Черкаси



Маршрут: Біла Церква (забрати компанію для поїздки) - Корсунь-Шевченківський - Буда - Суботів - Чигирин - Черкаси - Київ (через міст у Черкасах та знову ж таки Переяслав).

Із задоволенням спостерігаю, що я все більше і більше годин можу витримати за кермом. Хоча після вісімнадцяти годин поїздки заснути не міг годину - заплющуєш очі, а на тебе несуться машини і постійно якісь аварії ввижаються.

Детальніше...
 
Канів - Переяслав-Хмельницький
Коротко про Канів, і музей архітектури та побуту в Переяславі-Хмельницькому, включно з музеєм українського рушника.



Після страусів за програмою йшло Шевченкове місто - Канів. Більша частина нашої групи була в ньому завдяки обов'язковим поїздкам за часів навчання в школі - одному мені не пощастило.
Детальніше...
 
Синява
"Не мала баба клопоту - купила собі страуса".

За два дні ми проїхали ось таким колом по півдню Київської області, трішки заїхавши в сусідню Черкаську.



Перший день весь пішов на млини Київської області, другий розпочався з того місця, де закінчився перший - з села Синява. Млин з нього я вже викладав, але "це ще не все" :)
Детальніше...
 
Руде село
Рештки палацу в Рудому селі

Детальніше...
 
Водяні млини України

 

 

Багата Україна річками - тому колись давно водяних млинів в ній були сотні. На цей момент, якщо не помиляюсь, працює лише один, в Купині, на річці Смотрич - і це при економічній кризі та захмарних цінах на енергоносії. Більшість монументальних споруд - а будували їх на віки, це видно навіть зараз - вже або зруйновані і розібрані селянами на цеглу, або чекають своєї черги. Та побачити їх все одно варто.

Детальніше...
 
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>

Сторінка 2 з 2

Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
29 квітня
logo
logo

Ума Турман (47)
logo
logo

Мішель Пфайфер (59)
logo
logo

Деніел Дей-Льюіс (60)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru