Мандрівки
Хотин, Окопи, Кривче, Скала-Подільська

Наступний день розпочався з того самого сніданку, що входив в ціну номера, після чого колеса були спрямовані на Хотин. Порівняно з Кам"янцем та Меджибожем Хотинська фортеця виглядає чи не найкраще, оскільки практично усі з наявних приміщень відкриті для огляду і ремонт/реставраця/розкопки йдуть лише в одному місці. Але є й мінуси. По-перше більшість з цих приміщень порожні (хіба що в одному з них розташована досить жалюгідна діорамка), тоді як можна було б їх хоч чимось наповнити - виставками, експозиціями результатів розкопок чи ще чимось. По-друге - попри наявність нещодавнього ремонту видно, я спеціально фото зробив, як руйнується здоровенний шмат зовнішньої стіни - через кілька років такого впливу на неї води вся ця стіна просто завалиться. І, нарешті, найголовніше - не пускають на мур :( Ну скажіть мені, що це за фортеця, в якій під час екскурсії не можна потинятися муром і подивитися на околиці зі стін? Дурниця якась виходить, а не туристична принада.

Це з персонально-туристичної точки зору. А з глобальної неозброєним оком видно найголовніший недогляд людей, які займаються фортецею. Насправді одне з "семи чудес України" не просто маленький фортик, як це виглядає зараз на усіх фото. Оскільки ми з дружиною страшенно не любимо туристичних маршрутів, то після огляду фортеці пішли довкола практично непомітними доріжками, які використовуються хіба що такими самими психами-ентузіастами та місцевим населенням для вигону корів на випас - теж, до речі, надзвичайна картина: в одному місці на старих стінах одної з найголовніших пам"яток України пасуться дві корови, в другому - розорано маленький городик під картоплю. Так от фортецю за класичною схемою таких споруд оточувало кілька "витків" мурів - аби ворог, який захоплює перші ворота, не міг далі бігти навпрошки аж в сердце укріплення, а змушений був кружляти по спіралі, наражаючись на вогонь з двох сторін від захисників мурів і атакуючи штурмом ще з півдесятка воріт, поки не дійде до останнього бастіону. Наразі в найкращому стані лише саме цей останній бастіон - усі інші мури засипані землею і потихеньку руйнуються рослинами і погодними умовами. Якби їх відновити - це була б така туристична перлина, що з нею нічого б не зрівнялося. Але ж це потрібно чиєсь бажання... Втім і так Хотинськими закапелками було цікаво потинятись - ставлю на друге місце за цікавістю після Меджибожа. Особливо приємно було посидіти в спеку в підвалі - хоча могли б там хоч якесь джерело освітлення встановити.


Детальніше...
 
Хмільник, Меджибіж, Кам'янець-Подільський
Прокинувшись під спів пташок ми зробили необхідні ранкові процедури і поїхали назад до курортного, але негостинного Хмільника. Оскільки це була сьома година ранку і жодна кав'ярня не була відчинена - довелося снідати харчами з місцевого магазину мережі "Сільпо", бо їсти дуже вже хотілося - останній раз ми обідали в Бердичеві, про що я, до речі, забув згадати. Заїхавши в Бердичів практично одразу ми натрапили на піцерію "Престиж", перебування в якій переконало нас, що подальша поїздка буде надзвичайно вдалою з таким початком - бо попоїсти ми таки любимо :) Піцерія затишна, відвідувачів мало і вони тихо сидять собі по своїх куточках. Головна окраса і "фішка" закладу - настінний музичний автомат, де за гривню можна замовити пісню. Він навіть кліпи програвав :) Поки чекали їжі - потішили собі душу "Плачем Єремії", привчаючи місцеву публіку до українських пісень. До речі - вибір їх в ньому був чималенький, що наводить на думку про українське походження цієї штуковини. Шкода лише, що за фотоапаратом до машини повертатися було ліньки. Годували чудовим курячим супом з домашньою локшиною, відбивною з молодою картоплею і філіжанкою еспресо на десерт. Нам сподобалося - можу рекомендувати, якщо комусь треба буде поїсти в тих краях. А от в Хмільнику ми так нічого і не відвідали, окрім супермаркету.


Детальніше...
 
Андрушівка, Червоне, Бердичів, Турчинівка

Давно запланована поїздка розпочалася з думки про те, що потрібно дещо прикупити для мандрів. Перше - інвертор, оскільки з собою купа техніки і на всю перехідників для автомережі не накупишся. Друге - GPS. В якості першого був обраний Astra KV-150W, в якості другого - Garmin nuvi 200 Black. Так вони у нас обидва поки що і лишились - один цілком пристойно заряджав ноут, другий - так само гарно вказував дорогу. З недоліків можна відзначити хіба що дуже малу кількість об"єктів, відсутність українського озвучування і деякі помилки карти: зокрема в одному місці навігатор нас повів абсолютно неоптимальним маршрутом, в іншому - під знак заборони руху, а в третьому вирішив, що ми в чистому полі. Але це було кілька несуттєвих дрібничок, хоча в другому випадку я ледь не в'їхав в "жигулі" в Бердичеві, оскільки "цеглина" висіла до мене боком, та ще й захована за гілляками дерев.

Детальніше...
 
Корсунь-Шевченківський - Буда - Суботів - Чигирин - Черкаси



Маршрут: Біла Церква (забрати компанію для поїздки) - Корсунь-Шевченківський - Буда - Суботів - Чигирин - Черкаси - Київ (через міст у Черкасах та знову ж таки Переяслав).

Із задоволенням спостерігаю, що я все більше і більше годин можу витримати за кермом. Хоча після вісімнадцяти годин поїздки заснути не міг годину - заплющуєш очі, а на тебе несуться машини і постійно якісь аварії ввижаються.

Детальніше...
 
Канів - Переяслав-Хмельницький
Коротко про Канів, і музей архітектури та побуту в Переяславі-Хмельницькому, включно з музеєм українського рушника.



Після страусів за програмою йшло Шевченкове місто - Канів. Більша частина нашої групи була в ньому завдяки обов'язковим поїздкам за часів навчання в школі - одному мені не пощастило.
Детальніше...
 
Синява
"Не мала баба клопоту - купила собі страуса".

За два дні ми проїхали ось таким колом по півдню Київської області, трішки заїхавши в сусідню Черкаську.



Перший день весь пішов на млини Київської області, другий розпочався з того місця, де закінчився перший - з села Синява. Млин з нього я вже викладав, але "це ще не все" :)
Детальніше...
 
Руде село
Рештки палацу в Рудому селі

Детальніше...
 
Водяні млини України

 

 

Багата Україна річками - тому колись давно водяних млинів в ній були сотні. На цей момент, якщо не помиляюсь, працює лише один, в Купині, на річці Смотрич - і це при економічній кризі та захмарних цінах на енергоносії. Більшість монументальних споруд - а будували їх на віки, це видно навіть зараз - вже або зруйновані і розібрані селянами на цеглу, або чекають своєї черги. Та побачити їх все одно варто.

Детальніше...
 
<< Початок < Попередня 1 2 Наступна > Кінець >>

Сторінка 2 з 2

Коментарі читачів

You must javascript enabled to use this form

Іменинники
18 грудня
logo
logo

Кейті Холмс (39)
logo
logo

Каспер Ван Діен (49)
logo
logo

Речел Гріффітс (49)
logo
logo

Рей Ліотта (63)
logo
logo

Стівен Спілберг (71)
logo
Хостинг та підтримка надані
Украинский портАл Ua-links каталог сайтів Украинская Баннерная Сеть
UA TOP Bloggers BlogMemes.ru